В Антарктиці виявлено більше тисячі риб'ячих гнізд, розташованих під льодовиковою масою.

Вчені натрапили на незвичайну підводну колонію риб під залишками колишнього льодовика в Антарктиці, коли проводили розшуки судна полярного дослідника Ернеста Шеклтона.

Під час експедиції, яка слідувала маршрутом полярного дослідника сера Ернеста Шеклтона та його злощасного корабля Ендюранс, науковці виявили сотні рибних гнізд, розташованих у певних геометричних патернах. Дистанційно керований підводний апарат, який досліджував морське дно в західній частині моря Ведделла в Антарктиці, знайшов понад 1000 круглих гнізд, що утворюють велике геометричне поселення. Відкриття проливає світло на унікальні екосистеми, які процвітають у найекстремальніших середовищах Землі, та має значні наслідки для природоохоронних зусиль.

Гнізда, що нагадують западини в піску, належать до виду трескових риб, відомому як жовтоперий нотіс. Ці гнізда розташовані в місцевості, яка колись була покрита льодовиком товщиною 200 метрів. Деякі з них стоять окремо, тоді як інші формують вигини або скупчення. Виявилося, що жовтоперий нотіс є дуже охайним господарем: незважаючи на те, що навколишнє морське дно вкрите детритом планктону, кожне гніздо залишається бездоганно чистим.

Дослідники у статті, опублікованій у журналі Frontiers in Marine Science, характеризують рибну спільноту як симбіоз взаємодії та особистісного інтересу. Батьківські риби пильно охороняли свої гнізда, при цьому їхнє розташування також слугувало важливим елементом захисту. Скупчення гнізд ілюструє концепцію егоїстичного стада, яка стверджує, що особини, що знаходяться в центрі групи, мають більше шансів на безпеку в порівнянні з тими, що розташовані на краях. Дослідники зазначають, що ізольовані гнізда, ймовірно, належали більш сильним рибам, які краще пристосовані до охорони своїх територій.

У 2019 році під час експедиції в морі Ведделла було знайдено рибне поселення. Основною метою цієї подорожі було дослідження районів біля льодовика Ларсена та пошук уламків корабля сера Ернеста Шеклтона. Його судно, Ендюранс, було знищене паковим льодом у 1915 році, перш ніж зникло у морських глибинах. Величезне диво полягає в тому, що вся команда змогла вижити після цієї небезпечної пригоди.

Ті ж самі небезпечні умови, які призвели до невдачі експедиції Шеклтона понад століття тому, стали на заваді пошукам його корабля в 2019 році на борту південноафриканського дослідницького судна SA Agulhas II. Лише в 2022 році команда змогла виявити місце його затоплення. Проте, під час цієї експедиції дослідники натрапили на унікальну екосистему, що формується в середовищі льодовиків, які відіграють важливу роль у русі льоду та підвищенні рівня світового океану.

Антарктичні кордони оточені величезними плавучими льодовиками, які обмежують рух льодовиків. Коли ці льодовики починають танути, вони вільно стікають у океан, що призводить до підвищення рівня моря. Льодовик Ларсена, розташований у Західній Антарктиді, має настільки великі розміри, що вчені поділили його на кілька частин: Ларсен A, B, C і D. У 2017 році з Ларсена C відколовся величезний шматок, який став одним із найбільших айсбергів у світі. Цей айсберг отримав назву A68 і в момент свого утворення мав площу 5800 квадратних кілометрів.

Команда змогла дослідити раніше недоступні зони морського дна завдяки використанню дистанційно керованих підводних апаратів і автономних підводних апаратів після тріщини в льодовиковій масі. Їхнє подальше виявлення рибних гніздів свідчить про те, що цей регіон є осередком унікального та чутливого середовища, критично важливого для збереження біорізноманіття, з серйозними наслідками для охорони природи. Це дослідження доповнює ряд інших наукових робіт, що підтримують ініціативу про офіційне визнання моря Ведделла як зони морського захисту.

Відкриття має значення не лише для розуміння антарктичних екосистем, але й для глобальних природоохоронних зусиль. Район, який раніше був покритий товстим шаром льоду, виявився домом для процвітаючої спільноти морських організмів. Це підкреслює важливість захисту таких унікальних середовищ існування, особливо в контексті змін клімату та танення льодовиків.

Дослідження також демонструє, як історичні експедиції можуть надихати сучасні наукові відкриття. Шлях, яким пройшов Шеклтон понад століття тому, привів сучасних дослідників до відкриття, яке може змінити наше розуміння життя в екстремальних умовах. Експедиція 2019 року, хоча й не досягла своєї первісної мети знайти Ендюранс, зробила не менш важливе відкриття для науки.

У більш широкому контексті, стаття надає додаткові свідчення того, що життя вміє знаходити свої шляхи навіть у найсуворіших умовах. Способи адаптації морських організмів до умов під льодовими покривами в одному з найхолодніших куточків планети наголошують на вражаючій стійкості природи. Це відкриття також піднімає важливі питання щодо того, які ще загадки можуть приховувати льодовики Антарктиди та яким чином зміни в її льодовому покриві можуть вплинути на ці унікальні екосистеми.

Відкриття значного скупчення риб у території, що нещодавно стала доступною для вивчення внаслідок відколу айсберга, підкреслює необхідність продовження досліджень у полярних зонах. Кожна експедиція до цих віддалених та важкодоступних куточків приносить нові знання, які збагачують наше розуміння біорізноманіття планети і сприяють розробці ефективних стратегій для охорони унікальних екосистем.