У своїй минулій історії Церера могла мати умови, сприятливі для існування життя.

Церера, найбільший об'єкт у Головному поясі астероїдів, відомий своєю наявністю води та вуглецю. Нещодавно дослідники виявили, що в минулі епохи на цій планеті могло існувати хімічне джерело енергії, яке потенційно могло сприяти розвитку життя.

Нове дослідження NASA виявило, що Церера могла мати стабільне джерело хімічної енергії, яке могло б забезпечити метаболізм певних мікроорганізмів. Хоча наразі немає прямих свідчень про існування мікроорганізмів на Церері, це відкриття підтримує гіпотези про те, що ця унікальна карликова планета, що є найбільшим об'єктом у головному поясі астероїдів між Марсом та Юпітером, могла мати умови, придатні для розвитку одноклітинних форм життя.

Наукові результати місії NASA Dawn, яка завершилася у 2018 році, раніше демонстрували, що яскраві, світловідбивні області на поверхні Церери в основному складаються із солей, що залишилися від рідин, які виходили з-під поверхні. Подальший аналіз, проведений у 2020 році, виявив, що джерелом цих рідин є масштабне родовище розсолу, або солоної води, розташоване під поверхнею. Крім того, інші дослідження місії Dawn також показали наявність органічних сполук у вигляді вуглецевих молекул, які є необхідними, хоча й недостатніми для підтримки мікробних форм життя.

Присутність молекул води та вуглецю є ключовими компонентами в контексті можливості існування життя на Церері. Нові дослідження вносять третій важливий аспект: тривале джерело хімічної енергії, яке могло існувати в минулому Церери і забезпечити умови для виживання мікроорганізмів. Цей висновок не свідчить про те, що життя дійсно існувало на Церері, а скоріше вказує на те, що умови могли б бути придатними для його виникнення, адже там, ймовірно, були елементи, здатні підтримати життєві форми.

У дослідженні, яке було опубліковано в журналі Science Advances 20 серпня, команда вчених створила теплові та хімічні моделі, що відтворюють температуру і склад внутрішньої частини Церери впродовж історії. Вони виявили, що близько 2,5 мільярда років тому підземний океан Церери міг мати стабільне джерело гарячої води, насиченої газами, які піднімалися з метаморфізованих гірських порід в ядрі планети. Це тепло виникало внаслідок розпаду радіоактивних елементів у твердому внутрішньому шарі карликової планети, який мав місце в молоді роки Церери — внутрішній процес, що, як вважають, є типовим для багатьох об'єктів у нашій сонячній системі.

Церера, яку ми знаємо сьогодні, навряд чи придатна для життя. Вона стала холоднішою, з більшою кількістю льоду і меншою кількістю води, ніж у минулому. В даний час радіоактивний розпад всередині Церери не виробляє достатньо тепла, щоб запобігти замерзанню води, і те, що залишилося з рідини, перетворилося на концентрований розсіл.

Період, коли Церера, найімовірніше, була придатною для життя, припадав на проміжок між півмільярдом і 2 мільярдами років після її утворення (або приблизно 2,5-4 мільярди років тому), коли її скелясте ядро досягло максимальної температури. Саме тоді теплі рідини могли потрапити в підземні води Церери.

Карликова планета також не має переваги сучасного внутрішнього нагрівання, що генерується тягою і відштовхуванням великої планети, як це відбувається з супутником Сатурна Енцеладом і супутником Юпітера Європою. Отже, найбільший потенціал Церери для забезпечення енергією, необхідною для життя, був у минулому.

Цей висновок важливий і для водянистих об'єктів, розташованих у зовнішній частині Сонячної системи. Багато інших крижаних супутників та карликових планет, які мають подібні розміри до Церери (діаметр приблизно 940 кілометрів або 585 миль) і не відзначаються значним внутрішнім нагріванням через гравітаційний вплив планет, також могли мати умови, сприятливі для життя в минулому.