В Україні існує ікона, яка витримала наймасштабнішу техногенну катастрофу в історії людства. Чи є можливість її побачити?

Історія цієї ікони - це історія незламності, віри та надії там, де, здавалося б, нічого не може вижити.

У глибині Чорнобильської зони відчуження, де час, здавалося, зупинився після катастрофи 1986 року, все ще панує надія. Свято-Іллінська церква — єдина активна церква в цьому регіоні — слугує символом незламності людського духу та віри серед руїн і розпачу.

Саме в цьому місці знаходиться святиня, яка є чимось більшим за просту реліквію: вона символізує надію, захист і незламний дух людей, пов'язаних з Чорнобилем. Незважаючи на всі труднощі, вони не втрачали віру і любов до своєї батьківщини. "Телеграф" надасть більше інформації про цю важливу святість.

Історія Іллінської церкви налічує більше ніж п’ять століть, адже її коріння сягають XVI століття. Першу дерев'яну споруду було зведено у 1500-х роках на перетині вулиць Московська та Пожежний узвіз, в місці, яке віддавна відоме як Іллінська гора. Життя цього храму було сповнене випробувань: кілька разів будівля зазнавала руйнувань через пожежі, але щоразу її відновлювали, немов сама віра громади не дозволяла святині зникнути з лиця землі.

Сучасна церква, що постала перед нами, була побудована в 1877 році і освячена вже наступного року. Цей храм мав значну територію і обслуговував парафіян з Чорнобиля та сусідніх сіл, які залишалися вірними своїй святині навіть у найскладніші моменти історії.

Свято-Іллінський храм пережив численні випробування в період радянської доби. У 1930-х роках, коли церква зазнавала жорстоких гонінь, її закрили, дзвони скинули з дзвіниці, а приміщення використовували як зерносховище. У 1941 році, під час евакуації міста, храм намагалися знищити вибухом, проте й цього разу він дивом встояв перед руйнацією.

У 1944 році богослужіння знову розпочалися і тривали, незважаючи на всі випробування, які принесла тоталітарна система. Храм залишався духовним осередком для місцевих мешканців до жахливої ночі 26 квітня 1986 року.

Особливу цінність становлять ікони, що зберігаються в Іллінській церкві. Серед них -- чудотворна ікона Миколи Чудотворця XVIII століття, яку місцеві мешканці шанують як Охоронця землі Чорнобильської. Вона символізує надію, зцілення та силу, яких так потребували люди після катастрофи.

Цю ікону особливо дбайливо оберігали й зберігали. У 1930-х роках святиня пережила знущання: агресивно налаштовані безбожники увірвалися під час богослужіння, кинули ікону на землю й сокирою намагалися її знищити. Після цього всі вони померли, а на іконі залишилися сліди наруги, які і досі помітні.

Протягом Другої світової війни храм зазнав двох спроб підірвання, але жителі Чорнобиля встелили його підлогу та щиро молилися за заступництво Святого Миколая. Після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та подальшої евакуації міста, святе покровительство Святого Миколая неодноразово рятувало Свято-Іллінський храм від рук мародерів, які вважали ікону живим охоронцем. Вони втішалися в жаху, не наважуючись продовжувати пошуки скарбів.

У спекотне літо, після катастрофи, розпочалися масштабні лісові пожежі, а рівень радіації істотно зріс. У той час віряни, взявши з собою Чудотворний Образ, влаштували хресний хід навколо Чорнобиля — і стихійне лихо почало відступати. Це диво мало безліч свідків.

Коли після 12 років перерви богослужіння в храмі відновилися, ікона почала відновлюватися -- потемнілі фарби розкрилися новими світлими відтінками. Відтоді віряни звідусіль стали приїжджати, щоб помолитися чудотворцю Миколаю та отримати духовну підтримку.

Завдяки унікальному режиму в зоні відчуження, ікона часто опиняється в інших містах, де також стає джерелом багатьох свідчень про зцілення і допомогу. На сьогоднішній день зафіксовано кілька десятків чудес та зцілень, що відбулися під час її присутності в різних храмах України.

Після трагедії на Чорнобильській АЕС богослужіння у Свято-Іллінській церкві тимчасово припинилися. Але наприкінці 1990-х років тут почалося духовне відродження. Храм знову відкрив двері -- тепер для ліквідаторів, самоселів і всіх, хто шукає підтримки та спокою в цій непростій зоні.

Під час релігійних свят у храмі відбуваються богослужіння, які збирають нечисленних парафіян. Серед них -- самосели, які проживають у зоні, працівники ЧАЕС і співробітники правоохоронних органів, що несуть службу в Чорнобилі, а також нечисленні туристи.

У 2011 році неподалік від храму було відкрито Чорнобильський церковний музей, який розмістився в будівлі колишньої церковноприходської школи. Ця подія стала значущим кроком у збереженні культурної та духовної спадщини регіону. Музей не лише висвітлює історію церкви, а й розповідає про життя людей до та після трагедії, підкреслюючи незламність людського духу.

Раніше "Телеграф" повідомляв про місце в Україні, де знаходиться чудотворна ікона, яка нібито сама здійснила "фотографування" себе. Цей дивовижний випадок залишається за межами розуміння сучасної науки.