Василь Зима: Росії не стане, але знайдуться інші, хто вчинить вбивства | Еспресо

Чому виникають конфлікти? Відповідь проста: існуючі, нові та майбутні виклики, з якими стикається людство, не отримують належного вирішення, адже багато хто не бажає або не має уявлення, як їх подолати.

Світ готується до Великої війни. Очевидно, що це може бути війна, якої ми ще не бачили: технологічно, тактично, стратегічно та як завгодно.

Колишні імперії активно намагаються реанімувати свої зниклі "величі", тоді як колишні невдахи, які колись перестали існувати як держави, знову прагнуть повторити цей шлях, вважаючи, що відновлюють свою колишню славу. Підкріплені капіталом "виробничі центри" світу впевнені, що тепер усі інші нації стануть їхніми підлеглими, а деякі просто намагаються ігнорувати цей процес.

Чому виникають конфлікти? Відповідь проста: існуючі, нові та майбутні виклики, з якими стикається людство, не отримують належного вирішення, адже багато хто не бажає або не має уявлення, як їх подолати.. А тому, що треба поступатися, змінюватися, зростати, забувати минуле, вкладати в медицину, науку, гуманітарні проєкти, цивільні технології, просто робити життя кращим. Життя кращим, а не смерть ефективнішою і швидшою.

Коли ти не здатний забезпечити майбутнє та справитися з труднощами, ти вдаєшся до конфлікту.

Читайте також: Росія -- це пацієнт, якому не допомогти

А ми ж можемо просто жити щасливо. У нас же все є. І я не наївний, не буде Росії, будуть інші руки для вбивства, інша ракова пухлина на поверхні Землі.

Цивілізація дійшла до етапу болючих змін і можливого духовного і технологічного стрибка, але це змінить все. А тримачі акцій не хочуть нічого змінювати. І робити технологічних і духовних стрибків також. Тому -- війна.

А ми могли б жити щасливо. Головне, щоб цивілізація цю війну пережила. Або принаймні -- помітила. Бо найстрашніша війна -- якої ти не бачиш, але яка тебе вбиває непомітно. Забираючи все, заради чого хотілося жити. Війна розпочинається не з першими вибухами, а з останніми спробами забути минуле і побачити майбутнє. В цій війні ніхто нічого не виграє. Ніхто нічого не здобуде. Потім колись сидітимуть на руїнах міст і казатимуть: "а ми ж мали все, щоб бути просто щасливими". На руїнах міст, в яких ніщо більше не кидає довгої тіні. Тіні довшої за уламок цеглини. Яка була колись частиною пʼятого поверху, а тепер лежить там, де колись починався перший.

Витік інформації

Про автора. Василь Зима — український журналіст, телеведучий та автор книг.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.