Дослідники натрапили на таємничі підводні пагорби в Північному морі: яке це має значення (карта)

Дослідники натрапили на незвичайне явище на дні Північного моря — нові результати ставлять під сумнів основні геологічні теорії. Ця знахідка також свідчить про те, що величезні фрагменти морського дна якимось чином опинилися в перевернутому стані.

На дні Північного моря, під глибокими хвилями, приховані незвичайні утворення: дослідники знайшли тисячі великих піщаних дюн, деякі з яких мають діаметр до кількох кілометрів, повідомляє Science Alert.

Відкриття було зроблено командою з Манчестерського університету у Великій Британії й, як вважають вчені, кидає виклик фундаментальним геологічним принципам. Вчені помітили, що пагорби нагромаджуються на структурах, відомих як сінкіти -- вони є результатом процесу, який називається стратиграфічною інверсією.

За словами співавтора дослідження, геофізика Мадса Г'юза, раніше вченим ніколи не вдавалося виявити структури в такій великій кількості -- вчені вперше спостерігали геологічний процес у такому масштабі.

Команда повідомляє про своє відкриття структур, в яких щільний пісок опинився під легшими осадовими матеріалами, які піднялися на поверхню. Це призвело до фактичного перевертання шарів, які дослідники сподівалися виявити. Як наслідок, під водою виникли величезні пагорби.

Вважається, що земні геологічні шари розташовуються в певному порядку, що відповідає ходу часу. Однак давніші шари розташовуються в нижній частині формації, поступово стаючи новішими ближче до її верхніх шарів, у порядку їхнього накопичення осаду.

Стратиграфічна інверсія, або зворотна стратиграфія, є явищем, при якому більш молоді геологічні шари переміщуються вниз, а старіші піднімаються вгору, наближаючись до поверхневих шарів формації. Дослідники вказують, що цей процес може відбуватися через різноманітні механізми, такі як зсуви чи тектонічні зміни.

У новому дослідженні, проведеному Г'юзом разом із геофізиком Яном Еріком Рудьєрдом, було виявлено сінкіти на дні Північного моря за допомогою детальних сейсмічних даних. Відомо, що акустичні хвилі, які проходять через Землю, ведуть себе по-різному в залежності від матеріалів, з якими вони взаємодіють, як у процесі поширення, так і відбиття. У подальшому вчені планують проаналізувати ці сейсмічні дані для створення карти різних типів гірських порід, які хвилі перетнули під час свого проходження.

Г'юз і Рудьєрд вивчили дані та виявили, що більша частина дна Північного моря виглядає перевернутою, а молодші шари піску схоже поховані під старішими. Ті молодші шари щільніші й важчі, ніж м'якший і легший матеріал, що залягає нижче, а тому з часом вони опускалися, витісняючи старіший і пористіший матеріал, де він розташовується поверх щільнішого синкіту. Дослідники назвали ці пористі плоти "флоатитами".

Група фахівців вважає, що цей переворот відбувся приблизно 5,3 мільйона років тому. У той час давній матеріал складався з легкого, міцного та пористого шару, який переважно складався з мікроскопічних морських залишків, з більш важким шаром над ним.

Вважається, що землетруси та інші подібні катастрофи могли роздрібнити верхній шар породи на пісок, який згодом осів, замінившись місцями з флоатитами. Протягом наступних мільйонів років морські донні відкладення покривали цю структуру, створюючи хвилясте морське дно, яке ми можемо спостерігати сьогодні.

Дослідники підкреслюють, що для підсилення своїх висновків і підтвердження їх інтерпретації необхідно зібрати додаткові дані. В майбутньому ці знахідки можуть сприяти глибшому розумінню структури земної кори під дном океану, а також виявленню її вразливих і стабільних зон. Окрім того, вчені мають на меті дослідити процеси, які можуть істотно змінювати ці характеристики.