Науковці вперше зафіксували процес руйнування земної кори на дні Тихого океану.

Це відкриття сприятиме кращому усвідомленню процесів утворення нових геологічних меж і дозволить оцінити можливі ризики, пов’язані із землетрусами.

Науковці вперше з безпрецедентною точністю зафіксували руйнування зони субдукції -- місця, де одна тектонічна плита занурюється під іншу. Процес, який відбувається поблизу Тихоокеанського Північного Заходу, свідчить, що плита Каскадії розпадається на частини, формуючи нові геологічні межі, повідомляє SciTechDaily.

Відкриття, опубліковане у журналі Science Advances, дає нове розуміння того, як тектонічні плити відмирають. Це також має важливий вплив на прогнозування землетрусів та вулканічної активності в регіоні.

"Ми вперше бачимо, як зона субдукції буквально "помирає" на наших очах, -- пояснив Брендон Шак, геолог з Університету штату Луїзіана та провідний автор дослідження. -- Замість раптового руйнування плита розколюється на частини, ніби потяг, який повільно сходить із рейок, вагон за вагоном".

У регіоні Каскадія, неподалік від острова Ванкувер, плити Хуан-де-Фука та Експлорер повільно занурюються під Північноамериканську плиту. Тут команда вчених, застосовуючи сейсмічну візуалізацію CASIE21, отримала надзвичайно детальні зображення підземної структури цього району.

Інформація, отримана завдяки 15-кілометровому ряду підводних сенсорів, виявила значні тріщини, які пронизують океанічну плиту. Один з цих розломів супроводжується зсувом до п'яти кілометрів, що вказує на процеси активного руйнування.

"Хоча плита ще не відійшла остаточно, процес її відокремлення вже розпочато. Деякі з її ділянок залишаються активними з точки зору сейсмічних явищ, в той час як інші, навпаки, дивують своєю пасивністю. Це свідчить про те, що частина плити вже відокремилася, -- підкреслив Шак."

Дослідження виявило, що субдукційні зони не зазнають руйнування миттєво. Їх цілісність втрачається поступово, оскільки трансформаційні розломи, подібно до природних ножиць, відокремлюють окремі фрагменти один за іншим. Ці часткові розриви формують менші мікроплити, які продовжують пересуватися автономно.

З часом літосферна плита втрачає свою активність і призупиняє субдукцію – процес, який може тривати на протязі мільйонів років. Цей розвиток подій пояснює геологічні свідчення минулих етапів, такі як залишки стародавньої плити Фараллон, що розташовані біля каліфорнійського узбережжя, які давно викликали інтерес у дослідників.

Розпад тектонічних плит здатен впливати на вулканічну активність та виникнення нових континентальних меж. Коли частина плити відшаровується, в земній корі утворюються "вікна", які дозволяють підніматися гарячій мантії, що, в свою чергу, сприяє виверженням вулканів.

"Ми спостерігаємо, що межі тектонічних плит не зникають миттєво — вони повільно переміщуються, формуючи нові геологічні структури. Ці процеси гармонійно узгоджуються з нашим спостереженням у геологічній історії, де вулканічні породи можуть виглядати молодшими або старшими у порядку, який відображає це поступове розривання", — зазначив Шак.

Незважаючи на величезні масштаби відкриття, вчені підкреслюють, що загроза потужних землетрусів та цунамі в районі Каскадії залишається на високому рівні. Дослідження нових геологічних структур сприятиме більш точному моделюванню розповсюдження розломів та оновленню карт сейсмічної небезпеки для Тихоокеанського узбережжя.

"Ми тільки починаємо розуміти, яким чином складні внутрішні структури плит впливають на сейсмічну активність," – стверджують автори дослідження. – "Проте цей район без сумніву залишається одним з найбільш активних і небезпечних у світі."

Формування Червоного моря розпочалося приблизно 30 мільйонів років тому саме внаслідок розходження Африканської та Аравійської тектонічних плит, створюючи глибоку долину. Близько 6,2 мільйона років тому ця водойма пережила "одну з найекстремальніших екологічних подій" на Землі, вона повністю висохла та перетворилася на солону пустелю через кризу солоності. Пізніше води Індійського океану прорвали вулканічний хребет, що призвело до швидкого відновлення морських умов та створення підводного каньйону.