Дослідники виявили незвичайні масштабні тунелі, які не могли бути створені руками людини.

У Південній Америці дослідники зробили сенсаційне відкриття, яке змусило переосмислити історію континенту. Під землею Бразилії та Аргентини були знайдені величезні тунелі, вирізані в твердих породах.

Їхні габарити та конфігурація не відповідають жодній з відомих людських конструкцій. Дослідники також відкинули можливість, що їх виникнення могло бути зумовлене природними геологічними процесами. Ці тунелі не нагадують ні печерні утворення, ні шахти. Вчені впевнені, що ці підземні проходи створені живою істотою. Результати цього дослідження були опубліковані в науковому журналі Science Advances.

Чимало з виявлених шляхів тягнуться більше ніж на півкілометра і мають таку висоту, що доросла особа може пересуватися ними, не нахиляючись. Вони не повторюють річкові русла і не демонструють ознак ерозії. В середині часто є розгалуження, а також плавні підйоми і спуски. Ця структура більше нагадує спеціально спроектовану мережу укриттів. Саме це стало підставою для вчених шукати біологічні пояснення.

В останні десять років науковці здійснили картографування більше ніж півтори тисячі подібних нір у південних і південно-східних регіонах Бразилії. Багато з цих утворень вирізані в пісковику, ущільнених пісках або вивітрених вулканічних породах — матеріалах, що становлять виклик навіть для сучасних технологій. На стінах цих тунелів помітні довгі паралельні подряпини, які нагадують сліди потужних кігтів.

Дослідження очолив геолог Генріх Франк з Федерального університету Ріу-Гранді-ду-Сул. Він вивчає так звані палеонори -- викопні тунелі, створені вимерлими тваринами. За словами науковця, деякі ходи розширювалися та використовувалися багаторазово, про що свідчать обвали та нашарування. Такі деталі вказують на тривале й системне використання підземного простору. Це ще більше віддаляє версію випадкового походження.

Порівнявши розміри тунелів і форму слідів на їхніх стінах зі скам'янілостями, вчені звузили коло можливих "будівельників". Найбільші нори сягають майже двох метрів у ширину та висоту. Такі параметри відповідають лише кільком видам давніх тварин. Найімовірнішими кандидатами стали гігантські наземні лінивці. Їхні довгі вигнуті кігті добре збігаються з характером подряпин.

Дослідники особливо акцентують увагу на роді Megatherium, які відносяться до найбільших ссавців льодовикового періоду. Ці істоти могли важити до чотирьох тонн і досягати висоти майже чотирьох метрів. Їхні потужні передні кінцівки дозволяли їм ефективно викопувати ґрунт і м'які породи. Існує ймовірність, що ці лінивці будували підземні укриття протягом багатьох поколінь. Такі тунелі виконували роль сховища та місця відпочинку для них.

Вік цих підземних конструкцій відноситься до плейстоцену — епохи, коли на території Америки вже проживали люди. Археологічні дослідження вказують на те, що наші пращури могли не лише переслідувати, а й вести полювання на величезних лінивців. У такому контексті довгі підземні нори могли слугувати захистом від хижаків і мисливців. Крім того, підземні укриття допомагали тваринам уникати екстремальних температур — як спеки, так і холоду. Це підкреслює важливість тунелів у їхній стратегії виживання.

Палеонори мають особливу цінність для науки, адже зберігають інформацію про поведінку, а не лише про зовнішній вигляд тварин. Форма ходів, напрямки руху та сліди на стінах розповідають більше, ніж самі кістки. Разом з іншими слідовими скам'янілостями вони допомагають відтворити давні екосистеми. Завдяки цим даним вчені краще розуміють, де і як жили гігантські лінивці. Це також проливає світло на їхній вплив на ландшафт.

Дослідники зазначають, що зникнення мегафауни суттєво змінило ґрунти та рослинність Південної Америки. Подальше вивчення тунелів допоможе пов'язати ці зміни з діяльністю вимерлих тварин. Гігантські підземні коридори вже не вважають дивною аномалією. Вони стали важливим свідченням взаємодії природи, тварин і людини у льодовикову епоху.

Нещодавно OBOZ.UA повідомляв, що дослідники виявили дві структури, які вищі за "зріст" Евересту.