Дослідники виявили ключовий чинник, що впливає на тривалість життя, і він не пов'язаний ані з правильним харчуванням, ані з фізичними вправами.

Сучасні дослідження показують, що ведення активного та здорового способу життя може сприяти збільшенню тривалості життя, хоча не є єдиним вирішальним чинником.

Дослідники провели аналіз впливу генетичних факторів на тривалість людського життя. У новій статті, опублікованій в журналі Science, виявлено, що генетика грає набагато важливішу роль у визначенні тривалості життя, ніж це раніше припускалося.

Раніше науковці оцінювали генетичний фактор у тривалості життя у 10-25%. Це означало, що спосіб життя, середовище та випадкові фактори відіграють головну роль. Проте такі оцінки виявилися помилковими.

Проблема полягає в тому, що в минулі часи значна кількість людей помирала в молодому віці через зовнішні чинники, такі як інфекційні захворювання, аварії та нещасні випадки. Ці випадки не пов’язані з природним старінням організму і "приховували" справжню роль генетики.

Команда дослідників з Нідерландів провела аналіз великого обсягу даних, що стосуються тривалості життя пар близнюків з різних країн, виключивши випадки смерті, спричинені зовнішніми факторами. Завдяки цьому їм вдалося оцінити, яку роль у тривалості життя відіграє біологічне старіння.

Науковці встановили, що тривалість життя однояйцевих близнюків була більш схожою, ніж у різнояйцевих. Це свідчить про значущий вплив генетичних факторів на довголіття. Загалом, автори дослідження дійшли висновку, що генетика впливає на 55% тривалості життя людини.

Цей показник відповідає спадковості інших складних характеристик людини. Наприклад, зріст або інтелектуальні здібності також орієнтовно на 50% визначаються генетичними факторами.

"Ці роздуми мають суттєві наслідки. Якщо тривалість життя у великій мірі залежить від генетичних факторів, то можливості впливати на темпи старіння будуть обмеженими, зокрема через зміни в способі життя," - зазначається у статті.

За інформацією УНІАН, приблизно 900 тисяч років тому предки сучасної людини зіткнулися з надзвичайно серйозним "пляшковим горлом": чисельність їхньої популяції зменшилася до приблизно 1-1,3 тисячі осіб і залишалася на цьому рівні протягом понад ста тисяч років. Цей період припав на час різких змін клімату, коли погіршення екологічних умов і брак їжі ускладнювали виживання ранніх людей, ставлячи наш вид на межу зникнення.

Одночасно деякі дослідники висловлюють думку, що ця криза могла стати своєрідним "генетичним перезавантаженням", зменшуючи різноманітність, проте водночас створюючи сприятливі умови для реалізації значних еволюційних трансформацій.