Дослідники виявили нейронну мережу, яка відповідає за прояви нав'язливих дій.

Вчені зі Швеції виявили нейронну мережу, що примушує мишей повторювати однакові дії, навіть коли перед ними є їжа та інші стимули.

Науковці з Каролінського інституту в Швеції ідентифікували мозковий ланцюг, який може викликати повторювані та компульсивні форми поведінки у мишей, навіть коли доступні природні винагороди, такі як їжа або соціальний контакт. Дослідження опубліковане в журналі Science Advances і може сприяти розширенню знань про обсесивно-компульсивний розлад та залежність.

І тварини, і люди можуть застрягати в певних моделях поведінки, але точний механізм регулювання цього процесу в мозку досі залишався невідомим. Тепер дослідники змогли показати, що специфічний нервовий ланцюг у мозку може переводити поведінку в своєрідний "режим повторення", коли миші продовжують виконувати одні й ті самі дії знову і знову, навіть коли винагорода більше не надходить.

Вчені вивчали нейронний шлях, який проходить від прилеглого ядра — елемента системи винагород мозку — до області в гіпоталамусі, що має зв'язок з латеральною габенулою, яка відповідає за обробку неприємних відчуттів. Застосовуючи оптогенетику — технологію, що дозволяє контролювати активність нервових клітин за допомогою світла — дослідники змогли спровокувати у мишей негативний стан, що призвело до повторюваних дій, таких як копання та нюхання, навіть у присутності їжі та інших винагород.

"Ми виявили нейронний ланцюг, здатний перетворювати поведінку на автоматичну. Це відкриття дозволяє нам краще зрозуміти механізми формування компульсивних дій і може сприяти глибшому аналізу таких розладів, як обсесивно-компульсивний розлад та залежності," – зазначає Константінос Мелетіс, професор нейронаук у Каролінському інституті, який очолював дослідження разом із Даніелою Кальвіоні, доцентом цієї ж кафедри.

Дослідження показує, що повторювані активації ланцюга між прилеглим ядром і гіпоталамусом поступово викликають негативний стан, який змушує мишей надавати перевагу повторюваній поведінці над природними потребами. Коли дослідники вимикали ретрансляційну частину ланцюга -- від гіпоталамуса до габенули -- компульсивна поведінка зникала.

"Це відкриває перед нами нові горизонти в розумінні того, як наш мозок може віддавати перевагу певним формам поведінки, навіть якщо вони не є корисними або не приносять винагороди," - підкреслює Мелетіс.

Отримані результати ґрунтуються на серії експериментів, в яких науковці використали генетичні інструменти для виявлення та моніторингу певних нейронів, а також техніки для вимірювання мозкової активності, оптогенетику для регулювання діяльності нервових клітин і різноманітні поведінкові експерименти. Це дозволило зв'язати компульсивну поведінку з конкретними нейронними мережами.

Відкриття шведських науковців може стати важливим кроком у розумінні механізмів, що лежать в основі обсесивно-компульсивного розладу та різних форм залежності. Розуміння того, як саме мозок переходить у режим повторюваної поведінки, може в майбутньому допомогти у розробці нових терапевтичних підходів для лікування цих станів.