Дослідники встановили, які фактори захищають корінних африканців від захворювань: чи є це потенційним шляхом для розвитку нових методів лікування?

Міжнародна група вчених розкрила генетичну адаптацію, яка захищає представників кочового народу туркана (Кенія) від хвороб нирок, незважаючи на їхній надзвичайно білковий раціон.

Це відкриття, представлене в журналі Science, має потенціал прокласти нові шляхи для терапії захворювань, що стосуються ниркової функції у людей на глобальному рівні.

Народ туркана, який проживає в екстремально посушливих регіонах Кенії, історично харчується переважно продуктами тваринного походження: м'ясом, молоком і кров'ю. Такий раціон містить надлишок білка, що зазвичай призводить до підвищеного рівня сечовини, креатиніну та високого ризику подагри і ниркової недостатності. Проте у туркана ці хвороби зустрічаються рідко.

Вчені провели аналіз геномів та маркерів захворювань у крові 367 осіб з народу туркана, в результаті чого було виявлено важливі зміни в восьми областях геному. Особливою знаковою є мутація в гені STC1.

Виявилося, що ген STC1 є надзвичайно активним у нирках туркана. Цей ген відповідає за процес реабсорбції -- зворотного поглинання води з первинної сечі в канальцях нирок, що дозволяє організму повернути до 25% рідини, яку він мав би втратити.

Активність STC1 під впливом антидіуретичного гормону, що відповідає за запобігання зневодненню, також грає важливу роль у регуляції продуктів розпаду тваринних білків, зокрема, сечовини та креатиніну. Ця адаптація дозволяє турканам вживати до 80% тваринних продуктів, не підвищуючи токсичність цих речовин у крові.

Генетичний аналіз виявив, що зміни в гені STC1 почали закріплюватися в популяції туркана приблизно 7000 років тому. Цей період співпадає з моментом, коли клімат Східної Африки став значно сухішим, і місцеве населення перейшло до кочового скотарства. Люди, наділені цією генетичною перевагою, мали кращі шанси на виживання в умовах посухи та нової дієти, що сприяло закріпленню цих змін у популяції.

Дослідники підкреслюють, що ця особлива адаптація може призвести до негативних наслідків для тих членів племені туркан, які залишили кочовий стиль життя, переїхали до міських умов та перейшли на більш звичайну осілу дієту.

Дослідження акцентує увагу на вражаючій здатності людського організму до адаптації в екстремальних умовах. Це відкриття вселяє оптимізм, що дослідження механізмів гена STC1 сприятиме створенню нових підходів для терапії хронічних захворювань нирок.