Відповідь вразила навіть самих науковців: дослідники змогли виміряти масу людської душі.

Питання існування вічної душі - одна з найважливіших тем людської цивілізації, що відіграє центральну роль у більшості релігій і пропонує втіху перед обличчям смерті. Однак на рубежі XIX-XX століть деякі вчені намагалися знайти наукові докази існування душі через її фізичні характеристики, йдеться у статті "Т4".

Одним з найвідоміших прикладів став експеримент лікаря Дункана Макдугалла, який припустив, що якщо душа пов'язана з тілом і займає певне місце, вона повинна мати хоча б мінімальну масу, яку можна зафіксувати при смерті. Для перевірки своєї гіпотези Макдугалл використовував спеціальні чутливі ваги, на яких розміщували ліжко пацієнтів на останній стадії туберкульозу.

Цю недугу обрали для дослідження, оскільки пацієнти вмирали у стані виснаження та нерухомості, що унеможливлювало спостереження за змінами ваги. 10 квітня 1901 року Макдугалл зафіксував раптове зменшення маси тіла на 0,75 унції (21,2 грама) у першого пацієнта. Цей спостережений факт став основою для міфу про те, що душа важить 21 грам, що згодом набуло популярності у масовій культурі та кіно. Проте в його статті 1907 року були представлені більш суперечливі дані: у другого пацієнта втрата ваги сталася через 15 хвилин після зупинки дихання, а у третього – було зафіксовано двоетапне зниження маси.

Критичний розгляд експерименту, проведеного Макдугаллом, виявив низку методологічних недоліків. З шести пацієнтів, які були піддані спостереженням, результати трьох були анульовані через технічні збої або стороннє втручання. Крім того, Макдугалл проводив аналогічні дослідження на 15 собаках, не зафіксувавши змін у вазі їхніх тіл після смерті, що спонукало його до суб'єктивного висновку про відсутність душі у тварин.

Сучасні дослідження, включаючи експерименти з овцями, проведені у 2000-х роках, виявили тимчасове збільшення ваги тіла в момент його смерті, яке незабаром нормалізувалося. Це робить висновки Макдугалла ще менш обґрунтованими з точки зору сучасної біофізики.

Сучасні наукові теорії більше не асоціюють душу з гравітаційною масою, а розглядають її через призму енергетичного еквівалента інформації або свідомості. Вчені, базуючи свої припущення на формулі Ейнштейна E = mc², вважають, що енергія свідомості може мати масу. Однак для її точного вимірювання необхідні спеціалізовані електромагнітні пристрої, які наразі не доступні в широкому використанні.

На сьогодні наука не має прямих доказів існування душі, а роботи Макдугалла сприймаються скоріше як цікавий історичний факт, ніж як доведений науковий факт. Питання природи душі залишається в сфері віри та особистих переконань, оскільки сучасна наука не здатна виміряти нематеріальні явища.