Вовчиця освоїла техніку вилучення крабових пасток з водойми.

На узбережжі Британської Колумбії камера зафіксувала, як вовчиця витягла підводну пастку, використовуючи буй і мотузку. Вчені вважають це першим задокументованим випадком використання знарядь диким вовком.

На віддалених берегах Британської Колумбії вовчиця зайшла у холодну морську воду та схопила буй щелепами. Повільними, цілеспрямованими рухами вона тягнула мотузку від крабової пастки лапа за лапою, доки прихована клітка не піднялася з глибини. Вона прогризла сітку, витягла контейнер з принадою та з'їла м'яso морського лева всередині.

Те, що спершу здавалось тривіальним тримінутним пограбуванням, насправді виявилося неочікуваним і значно важливішим для наукового світу.

Вчені стверджують, що ця коротка сцена, записана віддаленою камерою у травні 2024 року, може бути першим задокументованим випадком використання знарядь диким вовком.

"Ми цього не очікували", -- зазначив еколог Кайл Артелл з Державного університету Нью-Йорка.

Дослідник разом зі своїми колегами з програми управління ресурсами народу Гайлзакв — корінної ініціативи, що займається моніторингом та охороною їхніх земель — намагалися розкрити таємницю: хто ж безперервно нищив їхні крабові пастки?

Народ Гайлзакв роками бореться з інвазією європейських зелених крабів, виду, який загрожує місцевим молюскам, лососю та морській траві. Їхні охоронці почали встановлювати пастки з оселедцем та м'ясом морського лева як принадою.

Пізніше пастки почали повертатися розірваними.

Деякі були розірвані або витягнуті на берег. Інші, закріплені на глибокій воді, ніколи не були видимими під час відпливу.

"Ми відчували значне здивування," - поділився Дуква̓ісла Вільям Гаусті, керівник департаменту інтегрованого управління ресурсами Гейлцук, у розмові з виданням Science Magazine.

Спочатку підозри падали на видр і тюленів. Однак факти не підтверджували цю версію. Загадка ставала все більш заплутаною, поки охоронець Річард Коді Рейд і студентка Альбертського університету Мілен Віб не вирішили встановити камеру спостереження в травні 2024 року.

Протягом доби злодійка з'явилася.

Кадри показали самку вовка, яка пливла мілководдям, тягнучи буй у пащі, а потім витягуючи прикріплену мотузку точними, повторюваними рухами. Коли занурена пастка опинилася в межах досяжності, вона прогризла сітку, віднесла помаранчевий контейнер з принадою на суху землю, вилизала його дочиста та побігла геть.

"Це не просто було випадкове перевезення," -- поділився Артелл в інтерв'ю для The New York Times. Він зазначив, що поведінка вовчиці виглядала "безсумнівно цілеспрямованою".

У лютому 2025 року інша камера зафіксувала другого вовка, який тягнув частково занурену мотузку. Дві сусідні пастки пізніше виявили на березі без контейнерів з принадою.

"Комплекс наявних свідчень, -- зазначив Артелл, -- вказує на те, що або самець вовка, або вся його група мають відношення до цих крадіжок."

Чи можна вважати мотузку інструментом? Це питання має різні відповіді в залежності від нашого визначення.

Використання інструментів, згідно з одним з поширених тлумачень, передбачає свідоме включення зовнішнього предмета для досягнення певної мети. Відповідно до цієї концепції, вовчиця також підпадає під це визначення. Вона зрозуміла, що витягування мотузки дозволить їй отримати їжу, яку вона не могла спостерігати.

Проте деякі вважають, що інструменти потрібно адаптувати або змінювати, подібно до того, як ворони створюють гачки, а шимпанзе знімають листя з гілок.

"Якби це був шимпанзе чи інший примат, я впевнений, ніхто б не засумнівався, чи це використання знарядь", -- зазначив Марк Бекофф, біолог з Університету Колорадо.

У статті, опублікованій в журналі Ecology and Evolution, наголошується, що поведінка вовка "свідчить про складне сприйняття багатоступеневого зв’язку між плаваючим буєм та наживкою всередині невидимої пастки". Незалежно від того, чи йдеться про усвідомлене розуміння причинно-наслідкових зв’язків або ж про винахідливий підхід на основі спроб і помилок, автори вважають цю поведінку "вартою уваги".

"Навіть якщо ми не прагнемо вживати термін 'використання знарядь', -- зазначив Артелл в інтерв'ю для The New York Times, -- той момент, що пастка була повністю занурена у воду і недоступна для спостереження, ускладнює переконання, що вона не усвідомлювала зв'язок між усіма цими діями."

Вовки вздовж узбережжя Гайлзакв живуть інакше, ніж більшість. Вовки плавають між островами. Вони полюють на здобич у припливній зоні. І на них самих не полюють.

Ця остання частина може бути ключовою.

"Це територія, де вовки можуть проявляти свою справжню природу," -- зазначив Артелл.

У багатьох частинах Північної Америки вовки піддаються переслідуванню через полювання, ловлення в пастки або знищення. На відміну від цього, стосунки народу Гайлзакв з вовками ґрунтуються на зв’язку та шанобливому ставленні. У їхніх усних переказах йдеться про епоху, коли люди і вовки мали можливість перетворюватися один в одного.

"Ми завжди мали глибоку повагу до вовків, що мешкають на нашій землі," -- поділився Гаусті в інтерв'ю Washington Post.

Звільнені від страху, вовки тут можуть мати час і безпеку для експериментів. Як припускають автори дослідження, зменшення переслідувань може дозволити їм "розвивати впевненість і присвячувати час дослідженню нових форм поведінки".

Це може пролити світло на те, як вовчиця здобула цікавість, щоб дослідити буя, а згодом набула розуміння, аби впоратися з усією системою.

Розумність вовка тепер приєднується до зростаючого каталогу тваринних інновацій: восьминоги носять шкаралупи кокосів для захисту, слони використовують гілки, щоб відганяти мух, панди чешуться бамбуком, а дінго пересувають столи, щоб дістатися до їжі.

"Ця поведінка спонукає нас по-новому оцінити психічний стан тварин та наші взаємини з ними", - підкреслив Бредлі Сміт, порівняльний психолог з Центрального університету Квінсленда.

Вивчення поведінки вовків підштовхує нас до нових роздумів про те, як ми сприймаємо інтелект у природі. Цей феномен не стосується лише мавп, які створюють інструменти, чи воронових птахів, здатних вирішувати складні задачі. Інтелект також виявляється у вовків, які вміють зрозуміти непомітні геометричні аспекти мотузок, буїв та приманок і діяти відповідно до них.