Унікальне відкриття: науковці вперше стали свідками "формування" частини земної кори.

Це відбулося на значній глибині під водною поверхнею океану.

Дослідники оголосили, що їм вперше вдалося зафіксувати процес формування фрагмента земної кори під водами океану, передає Science Alert.

Більшість земної кори виникає в "виробничому" процесі, недоступному для людського спостереження. Уздовж 65 000 кілометрів океанського дна розташована система серединно-океанічних хребтів, яка визначає кордони, де зустрічаються тектонічні плити Землі. У цих місцях відбуваються грандіозні підняття, що розривають океанічну поверхню і заповнюють утворену щілину магмою. Ця магма, охолоджуючись, перетворюється на нові ділянки планетарної кори. І тепер учені вперше змогли зафіксувати цей унікальний процес у дії.

"Ми й не мріяли зафіксувати таку масштабну подію й сподівалися хоча б виміряти стійке розтягнення хребта (можливо, на кілька сантиметрів), яке дозволяє накопичуватися напруженням між подіями, подібно до натягнутої пружини. Натомість ми стали свідками події, що трапляється раз на сорок років, і виміряли зміщення на кілька метрів в обох напрямках!", -- сказав морський геофізик Жан-Ів Ройєр із Французького національного центру наукових досліджень.

Оскільки межі тектонічних плит розташовані нижче відносно легших і плавучих внутрішніх областей, переважна більшість із них перебуває під водою, яка покриває більшу частину поверхні Землі, на глибинах, що не підходять для досліджень людиною.

Наприкінці лютого 2024 року Ройєр і його команда розпочали роботу над експериментальною обсерваторією, що вивчає гідроакустичні та геодезичні аспекти, поблизу острова Амстердам (OHA-GEODAMS) на південно-східному Індійському хребті, розташованому між Австралією та Антарктидою. Вони створили підводну обсерваторію, метою якої було зафіксувати один з рідкісних і потужних епізодів, що супроводжуються формуванням нового морського дна. Обсерваторія складалася з п'яти автономних гідрофонів, розміщених так, щоб охопити всю вулканічну рівнину Сен-Поль-Амстердам, з надією зафіксувати один із таких катастрофічних випадків.

І в квітні 2024 року морське дно розкололося. "Як то кажуть, "Удача супроводжує сміливих". За ці 16 днів наприкінці квітня 2024 року вісь серединно-океанічного хребта зруйнувалася, і магма, що накопичилася під нею, поширилася в океанічну кору", -- сказав Ройєр.

Величезні магматичні дайки, які мають пластоподібну структуру, прорвали земну кору менш ніж за дві години, вливши в неї приблизно 150 мільйонів кубічних метрів магми. Коли дайки почали розширюватися, вони спровокували землетруси, активізуючи давно неактивні розломи — тріщини, де блоки земної кори можуть раптово зміщуватися один щодо одного, — а також виснажили магматичний резервуар під гірським хребтом.

Врешті-решт, дайки досягли глибини океану, що дало змогу лаві вивергатися на дно, одночасно виснажуючи магматичний резервуар і спричиняючи нові обвали морського дна.

"Загалом дно долини, що позначає вісь хребта, обвалилося на 4,2 метра, змістившись уздовж розломів, що межують із ним. Це перший випадок, коли спостерігається така масштабна подія розширення морського дна, що включає в себе як утворення дайок, так і розломів, з точністю до години", -- -- сказав Ройєр.

За різними оцінками, процес розширення дна океану в серединно-океанічних хребтах відбувається зі швидкістю приблизно 6,3 сантиметри, якщо він проходить стабільно. Проте дослідження вчених виявили, що це розширення не є рівномірним, а відбувається через етапи, які можна охарактеризувати як ривки. У найактивніші моменти хребет розширювався зі швидкістю 5 сантиметрів на хвилину, що є практично півмільйона разів швидше, ніж середній показник за тривалий період.

"Виміряні горизонтальні зміщення (від 2 до 4 метрів) еквівалентні 30-60 рокам безперервного розширення зі швидкістю 6,3 сантиметра на рік, що дає уявлення про повторюваність цих квантових подій", -- сказав Ройєр.

Дослідники раніше повідомляли, що відома як Антарктична геоїдна депресія — територія під Антарктидою, де гравітаційне поле Землі має меншу інтенсивність — продовжує розширюватися. Вони вважають, що це явище пов'язане з поступовим зсувом порід, що розташовані на великій глибині під поверхнею нашої планети.