"Перший раз в Україні": науковий шанс на можливості

Зображення: Пресслужба Тернопільської обласної державної адміністрації. Коли фраза "вперше в Україні" використовується занадто часто.

В Україні фраза "вперше в Україні" має практично чарівну силу. Вона пробуджує почуття гордості, захоплення, а іноді навіть і надії. Наші медики справді конкурують з кращими фахівцями світу, а іноді й випереджають їх.

Останнім часом я все частіше натрапляю на яскраві заголовки, які, на жаль, не відображають справжні інновації, а лише висвітлюють звичні процедури, котрі вже були детально розглянуті іншими фахівцями.

Сьогодні в сфері медицини спостерігається швидка комерціалізація. Де раніше панувало поняття "лікар-пацієнт", тепер все частіше виникає формат "лікар-клієнт". На перший погляд, у цьому немає нічого поганого: пацієнт отримує послугу за оплату, лікар її надає, і обидві сторони залишаються задоволеними.

Однак існує одна суттєва проблема: в Україні немає чіткої юридичної основи для таких відносин. Законодавство все ще сприймає медичну допомогу більше як суспільну функцію, аніж як ринкову послугу. Процес трансформації триває довго і неефективно. Таким чином, ми опинилися в умовах гібридної системи, де лікар виступає одночасно в ролі науковця, підприємця, комунікатора, блогера та бренду.

У даній системі маркетинг може взяти верх над медициною. Коли ваш успіх визначається увагою, переглядами та репутацією в соціальних мережах, спокуса заявити "вперше в Україні" стає надзвичайно сильною. І ось, уже сенсація стає важливішою за етичні принципи.

Я не раз звертала на це увагу в засобах масової інформації. Нещодавно натрапила на дві статті з різних організацій, обидві з гордими заявами: "В Україні вперше здійснено хірургічне втручання для заміни аортального клапана за новою технологією!". Це, звичайно, вражаюче. Але варто зазначити, що подібні операції проводяться в Україні вже більше двох років під керівництвом щонайменше двох кваліфікованих кардіохірургів.

Чи могли автори статей бути не обізнаними в цьому питанні? Це виглядає малоймовірним. Кардіохірургія — це специфічна сфера, в якій всі знайомі один з одним, читають одні й ті ж наукові журнали та відвідують однакові конференції. Тут виникає питання не тільки професійних знань, а й академічної етики. Адже доброчесність полягає не лише у відсутності фальсифікацій даних, але й у невкраденні "перемог", які насправді тобі не належать.

Звичайно, вигоду від прогресу в галузі отримує пацієнт, адже здорова конкуренція завжди сприяє розвитку. Проте, чи можна вважати маніпуляцію заголовками частиною такої чесної конкуренції? А можливо, це не так?

Академічна доброчесність — це не просто формальність, а ключовий принцип.

Академічна або наукова доброчесність означає:

Чесність у проведенні досліджень передбачає відсутність фабрикацій, фальсифікацій та плагіату; відкритий опис використаних методик і належне отримання етичного дозволу; публікацію всіх отриманих даних, включаючи негативні результати; незалежне рецензування, контроль якості та можливість повторення експериментів; правильну інтерпретацію даних без викривлень для створення "привабливих заголовків".

Оскільки наука, що базується на емоціях, а не на фактах, втрачає свої наукові основи.

Псевдопрем'єри у світовій історії

Проблема фальшивої "першості" не є виключно українською.

У світі можна знайти безліч випадків, коли гучні заяви виявлялися обманом або маніпуляцією.

"Перше серцеве трансплантування у мавпи" (1990-ті роки)

Деякі клініки в США та Китаї свого часу заявляли про "першу успішну пересадку серця від мавпи людині". У реальності ж подібні експерименти проводилися ще у 1960-х, а "новий метод" був лише варіацією старої техніки. Результати -- сумнівні, пацієнти померли через відторгнення органів, але PR-ефект тривав місяцями.

2. "Вперше в світі пересадка матки"

Декілька років тому одна з клінік в Індії оголосила про проведення "першої у світі успішної пересадки матки". Однак, шведські медики ще в 2013 році здійснили подібну процедуру, результатом якої стало народження здорової дитини в 2014 році. Як виявилося, індійська клініка просто застосувала вже перевірений метод, не вказавши на існуючий досвід.

3. "Революційна операція з пересадки обличчя"

У 2005 році французький хірург Бернар Девошель дійсно здійснив першу часткову пересадку обличчя. Проте в наступні роки безліч медичних закладів почали проголошувати про "першу у світі пересадку обличчя у..." (свою власну варіацію), не згадуючи, що їхня робота базується на вже відомих методах.

Це явище має назву -- "науковий опортунізм": коли намагаються привласнити досягнення, не створивши нічого принципово нового.

Чому це небезпечно

Втрата ресурсів і часу

: у гонитві за славою витрачають кошти, увагу і обладнання на те, що вже давно відоме, замість того щоб справді розвивати нові напрямки.

Порушення довірчих відносин

Коли громадськість усвідомлює, що "сенсаційні" повідомлення виявилися перебільшеннями або неправдою, це призводить до зниження довіри до всієї медичної системи. Відновити цю втрачену довіру буває вкрай складно.

Неправильні стимули

У науковій сфері основним імпульсом має бути прагнення до істини. Якщо ж на перший план виходять лайки, фінансування чи нагороди, виникає ризик маніпуляцій з фактами.

Засмічення наукового середовища

Фальшиві твердження, немов доміно, розповсюджуються через публікації, потрапляють у нові статті та стають частиною оглядів, спотворюючи істинне уявлення про науку.

Чим гірше якість лікування, тим більше фінансових втрат: професор Гарвардської медичної школи Сергій Мельничук розглядає стан медицини в США та надає уроки для України.

Якими способами можна вплинути на цю ситуацію?

Медичній спільноті необхідно відновити традиції перевірки інформації, спільного визнання та публікацій, доступних для всіх.

Журналісти мають ставити додаткові запитання, такі як: "Де можна знайти публікацію методу?", "Хто ще проводив подібні дослідження?", "Які результати були отримані під час реплікації?"

Професійні асоціації мають створити стандарти публічної комунікації в медицині: щоб гучний пост не підмінював наукову статтю.

Держава зобов'язана чітко окреслити правову границю між медичними інноваціями та експериментальними процедурами, аби забезпечити захист як лікарів, так і пацієнтів.

Яким чином цьому запобігти?

Медичній спільноті слід розвинути практику перевірки фактів перед тим, як робити заяви про щось як "вперше".

Журналісти — це ті, хто ставить складні запитання: "Де ж можна знайти цю публікацію?", "Хто ще брався за це?", "Чи є відгуки?"

Пацієнти повинні досліджувати інформацію на різних платформах і верифікувати її достовірність.

Держава і профільні асоціації -- створити стандарти медійної комунікації в медицині: щоб не будь-який пост у Facebook ставав "науковою новиною".

Заключні слова

Наукова доброчесність можна порівняти з стерильністю в медичному кабінеті. Хоча її не можна побачити, вона відіграє вирішальну роль у всьому процесі.

Без неї найгучніше "вперше" перетворюється на банальне ехо у безлюдному приміщенні.

А з нею навіть просте "ми провели перевірку" може стати справжнім досягненням.