Фрукти пам’яті: наукова, культурна та економічна спадщина Левка Симиренка в Україні | UACRISIS.ORG

У рамках спеціального проєкту "Навколо постаті" в Українському кризовому медіа-центрі відбулося засідання експертів, присвячене Левку Симиренку — видатному українському помологу, науковцю, агроному та меценату. Фахівці з аграрної, наукової, історичної, економічної та культурної сфер обговорили його наукову спадщину, внесок у розвиток садівництва в Україні, історію сорту "Ренет Симиренка" та можливості для брендування українського яблука на міжнародному ринку.

Доктор біології, симиренкознавець Петро Вольвач зазначив, що внесок родини Симиренків не можна звужувати лише до садівництва.

"Це особи, які стали основою для формування незалежної української нації. Василь Симиренко, як меценат, виховав не одне покоління діячів Центральної Ради. Я виділяю дві особистості, які мали найбільший вплив на українську державність -- Тараса Шевченка та Василя Симиренка," -- підкреслив він.

Левко Симиренко, син Василя, став фундатором української помології. Саме він започаткував наукову селекцію садів в Україні та заклав підвалини системного вивчення плодових культур. Однак через репресії радянської влади науковець був фізично знищений у 1919 році. Його ім'я замовчувалося до 1950-х років, коли почалася поступова реабілітація. Лише у 1980-х йому було встановлено пам'ятник на території дослідної станції.

"Його вбивство не було випадковим. Це була частина цілеспрямованої кампанії більшовицької влади зі знекровлення української інтелігенції. До Києва навіть доставили як речовий доказ окривавлену куртку Симиренка", -- розповів Петро Вольвач.

Яблуко сорту "Ренет Симиренка", виведене родиною Симиренків, здобуло статус національного надбання. Андрій Ярмак, економіст ФАО, зазначив, що цей сорт володіє усіма можливостями для того, щоб стати брендом України на міжнародній арені.

"Я запропонував зробити з "Ренету Симиренка" клубний сорт із захистом і просуванням як національного бренду. Але ініціативу підтримала лише одна-дві компанії. Нині більшість великих виробників не зацікавлені в його вирощуванні через недостатню комерційну привабливість", -- зазначив Ярмак.

Історик науки Василь Шендеровський акцентував увагу на інженерному та економічному таланті Симиренків, які ще в XIX столітті розробили концепцію українського капіталізму, що враховує людські цінності.

"Вони не тільки займалися садівництвом, а й зводили цукрові та машинобудівні фабрики, сприяли розвитку культури та науки. Їхня діяльність становила загрозу для імперії," -- зазначив він.

Микола Кучер, представник Мліївської дослідної станції помології, поділився інформацією про те, що на цій станції зберігається приблизно 3000 різновидів плодових рослин, продовжуючи традиції Симиренка.

"Ми інтегруємо сорт 'Ренет Симиренка' до сучасних селекційних ініціатив, адаптуючи його до нових умов. Це наш безцінний генетичний ресурс," -- підкреслив він.

Головний редактор видання "Українські сади" Дмитро Кобринський зазначив, що незабаром побачить світ монографія, присвячена Володимиру Симиренку — сину Левка, який також зазнав репресій з боку радянської влади. Окрім цього, у планах — створення саду з оригінальними українськими сортами на території музею "Козацькі землі України".

"У центрі української хати, поряд із портретом Шевченка, завжди було яблуко. Садівництво для українця -- це не тільки господарство, а й духовна традиція", -- додав Кобринський.

Учасники дискусії дійшли згоди, що постать Левка Симиренка має бути повернута до загальнонаціонального історичного наративу. Його наукова, меценатська та культурна діяльність є важливою складовою не лише аграрної історії України, а й державотворення, яке сьогодні набуває нового змісту в умовах боротьби за національну ідентичність.