Яке десятиліття в житті є найбільш виснажливим: науковці пояснили причини цього явища.

Якщо ви вже пройшли через період між 20 та 30 роками, то напевно пам'ятаєте, як у ті часи енергія буквально переповнювала вас. Ви могли працювати до пізньої ночі, мало спати, гуляти до ранку, а потім швидко відновлювати сили і наступного дня почуватися досить добре.

До сорока років відчуття легкості часто втрачається. Втома стає дедалі важчою для подолання. З’являється спокуса звинувачувати в цьому старіння, вважаючи, що це безповоротний шлях до деградації. Проте професорка анатомії з Брістольського університету Мішель Спеар у своїй статті для Science Alert запевняє, що це не так. Насправді, сорокові роки можуть виявитися виснажливими не через вік, а внаслідок кількох незначних біологічних змін, які збігаються з піком життєвих вимог. І приємна новина полягає в тому, що немає причин вважати, що рівень енергії буде продовжувати падати і після шістдесяти.

У молодому дорослому віці кілька систем організму досягають своєї оптимальної функціональності. М'язова маса в цей час є максимальною, навіть без проведення спеціальних тренувань. Як метаболічно активна тканина, м'язи відіграють важливу роль у контролі рівня глюкози в крові та зменшують зусилля, необхідні для виконання щоденних завдань.

Дослідження показують, що скелетні м'язи у цьому віці метаболічно активні навіть у стані спокою і роблять вагомий внесок у базовий обмін речовин (енергію, яку тіло витрачає просто на підтримання життя). Коли у вас більше м'язів, будь-яка активність потребує менше енерговитрат.

На клітинному рівні мітохондрії - структури, що перетворюють їжу на корисну енергію - численніші та ефективніші. Вони виробляють енергію з меншою кількістю відходів та запальних побічних продуктів.

У цей час сон стає більш глибоким. Навіть якщо він триває недовго, мозок проводить більше часу у фазі повільного сну, яка має найбільший зв'язок з фізичним відновленням. Гормональні ритми стають більш стабільними. Кортизол (гормон стресу), мелатонін, гормон росту та статеві гормони функціонують згідно з передбачуваними добовими циклами, що забезпечує стабільний рівень енергії протягом усього дня.

Іншими словами, у віці двадцяти років енергія є величезним і легкодоступним ресурсом. Ви можете витрачати її в будь-якій кількості, і це вам не завадить.

До середини життя жодна з цих систем не зазнає серйозних збоїв, однак починають проявлятися незначні зміни. М'язова маса починає знижуватися після досягнення тридцяти п'яти років, якщо ви не займаєтеся її підтримкою. Тому ось головна рекомендація: залучайтеся до силових тренувань. Втрата м'язової тканини відбувається повільно, але наслідки можуть бути помітними. Зменшення м'язової маси означає, що навіть найпростіші рухи вимагають більше зусиль, і ви можете цього не усвідомлювати.

Мітохондрії все ще виробляють енергію, але вже менш ефективно. Якщо у двадцять років недосип чи стрес проходили непоміченими, то в сорок ця неефективність починає давати про себе знати. Відновлення стає "дорожчим".

Сон теж змінюється. Багато людей все ще сплять достатню кількість годин, але сон стає фрагментарним. Менше глибокого сну означає менше "ремонтних робіт" в організмі. Втома накопичується, а не буває епізодичною.

Гормони не зникають абсолютно, проте їх рівень починає варіюватися, особливо в жінок. Ця коливальна природа, а не бракування, викликає порушення терморегуляції, режиму сну та енергетичних ритмів. Організм легше адаптується до стабільно низьких рівнів гормонів, ніж до їх непередбачуваних змін.

А ще є мозок. Середина життя - це період максимального когнітивного та емоційного навантаження: лідерство, відповідальність, пильність, догляд за дітьми та батьками. Префронтальна кора, що відповідає за планування та рішення, працює інтенсивніше для того самого результату. Ментальна багатозадачність виснажує так само ефективно, як і фізична праця.

Ось чому сорокові здаються такими важкими. Біологічна ефективність починає падати саме в той момент, коли запити життя - найвищі.

Пізній етап життя часто уявляють як продовження занепаду, що почався в сорок, проте багато людей описують зовсім іншу картину. Гормональні системи часто стабілізуються після періодів трансформації. Соціальні ролі спрощуються. Когнітивне навантаження може знизитися, а на зміну постійному активному прийняттю рішень приходить досвід.

Сон не завжди погіршується з віком. Коли рівень стресу знижується і режим дня стає більш регулярним, якість сну може навіть покращитися, хоча загальна тривалість сну може бути меншою. Важливо зазначити, що м'язи та мітохондрії здатні адаптуватися дуже добре. Регулярні силові тренування у шістдесят або сімдесят років можуть відновити фізичну силу, поліпшити обмін речовин і збільшити відчуття енергії всього за кілька місяців.

Це не означає, що похилий вік дарує невичерпну енергію, але він часто приносить щось інше: стабільність. І це має позитивний вплив на сприйняття якості свого життя.

Протягом дорослого життя характер енергії змінюється, а не просто поступово згасає. Помилка полягає в тому, що ми сприймаємо втому в сорок років як особисту невдачу або як початок неминучого кінця. З анатомічного погляду це не так.

У середині життєвого шляху важливо усвідомлювати невідповідність між біологічними процесами і навантаженнями: незначні зміни в продуктивності спостерігаються саме в моменти, коли когнітивні, емоційні та практичні виклики досягають свого піку.

Оптимістичний підсумок полягає не в можливості повернутися до двадцятирічного віку, а в тому, що енергетичний рівень у зрілому віці залишається надзвичайно гнучким. Виснаження, яке часто супроводжує сорокарічний вік, не є кінцем нашої історії. Втома на цьому етапі – це не знак неминучого занепаду, а скоріше сигнал про те, що умови життя змінилися.