Сяйво Венери: чому ця планета випромінює таку яскравість на нічному небі (фото)

Друга планета від Сонця виглядає яскравішою, коли її спостерігають із Землі, завдяки ряду факторів, серед яких важливу роль відіграє атмосфера, багата на сірчану кислоту.

Якщо подивитися на небо перед сходом Сонця або ж після заходу сонця, то можна відразу помітити планету Венера. Вона виглядає як яскрава, постійно сяюча точка і є другим за яскравістю об'єктом на нічному небі після Місяця. Але що робить Венеру такою яскравою? Дослідження показують, що на яскравість Венери під час спостереження із Землі впливають кілька факторів, пише Live Science.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За даними досліджень, Венера блищить приблизно в сто разів яскравіше, ніж зірки з першою зоряною величиною. Цей параметр використовується для оцінки яскравості небесних тіл, коли їх спостерігають із Землі. Чим менше значення зоряної величини, тим яскравішим є об'єкт.

Зірки, що мають першу зоряну величину, є найяскравішими на нічному небі. Наприклад, найяскравіша зірка на нічному небі, Сіріус, має зоряну величину мінус 1,47, а Венера -- мінус 4,14.

Яскравість Венери в значній мірі визначається її високим альбедо, яке показує, скільки світла планета відбиває від своєї поверхні. Альбедо Венери дорівнює 0,76, що свідчить про те, що вона відбиває близько 76% світла, яке отримує від Сонця. Для порівняння, ідеальне дзеркало відбиває 100% світла, в той час як Земля відбиває лише 30%, а Місяць - всього 7%.

Високе альбедо Венери зумовлене щільним шаром хмар, які знаходяться на висоті від 48 до 70 км над поверхнею планети. Вони в основному складаються з крапель сірчаної кислоти. Ці краплі надзвичайно ефективно відбивають сонячне світло.

Проте Венера не займає перше місце серед найяскравіших об'єктів у нашій Сонячній системі. Це звання належить крижаному супутнику Сатурна, відомому як Енцелад, який має альбедо 0,8. Незважаючи на це, з Землі Енцелад виглядає менш яскравим, ніж Венера, оскільки він знаходиться на більшій відстані від Сонця.

Венера знаходиться на відстані 108 мільйонів кілометрів від Сонця, тоді як Енцелад розташований принаймні в 13 разів далі. Це призводить до того, що Венера отримує близько 176 разів більше сонячного світла, ніж Енцелад.

Близькість до Землі також впливає на яскравість Венери. Середня відстань між Венерою і Землею становить 170 мільйонів км. Іноді Меркурій є найближчою до Землі планетою, перебуваючи на середній відстані 155,5 мільйона км, але більший розмір Венери змушує її здаватися яскравішою.

Однак відстань між Венерою та нашою Землею, а також її видима яскравість, змінюються. У момент, коли Венера досягає своєї найближчої точки до Землі, що становить 38 мільйонів кілометрів, вона розташована безпосередньо між нашою планетою та Сонцем. Проте в цій фазі, яка називається нижнім з'єднанням, Венера виявляється насправді досить тьмяною.

Це явище пояснюється тим, що внутрішні планети Сонячної системи, такі як Венера, мають фази, подібно до Місяця, коли їх спостерігають з Землі. Під час нижнього з'єднання освітлена частина Венери повністю прихована від наших очей. Лише в той момент, коли Земля і Венера займають протилежні сторони від Сонця, можна спостерігати більшу частину її освітленої поверхні, що називається верхнім з'єднанням. Проте в цей час Венера знаходиться на великій відстані від Землі і перебуває в дуже тьмяній фазі.

Венера сяє найбільш яскраво за місяць до свого нижнього з'єднання та через місяць після цього моменту.

Дослідження свідчать, що варіації в альбедо, відстань між Венерою, Землею та Сонцем, а також видимі фази планети можуть впливати на її яскравість. Зоряна величина Венери коливається в межах від -4,92 до -2,98. Ці зміни забезпечують можливість спостерігати Венеру на нічному небі протягом більшої частини року.

Як уже писав Фокус, вчені знайшли основну причину екстремальних вітрів на Венері, швидкість яких перевищує 100 м/с.

Фокус також повідомляв, що запланований запуск нової японської ракети в космос завершився аварією, внаслідок чого було втрачено важливий вантаж. Ракета-носій H3 не змогла доставити навігаційний супутник на орбіту. Це стала вже друга невдала спроба з семи запусків цієї ракети.