В центрі Чумацького Шляху виявлені хмари, що свідчать про можливий вибух чорної діри.

Дослідники виявили незвичайні великі хмари холодного водню в двох таємничих структурах, що містять дуже гарячу плазму, які називаються бульбашками Фермі, у серці Чумацького Шляху. Це відкриття дозволило вченим дійти висновку, що центральна надмасивна чорна діра нашої галактики була активною порівняно нещодавно. Результати дослідження були опубліковані в журналі The Astrophysical Journal Letters, про що повідомляє Live Science.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Астрономам з 2010 року відомо, що над і під центром Чумацького Шляху знаходяться дві величезні бульбашки з гарячої плазми. Висота кожної бульбашки оцінюється в 25 000 світлових років. Це означає, що разом дві бульбашки, які утворюють форму пісочного годинника, мають половину розміру нашої галактики.

Плазма, що міститься в бульбашках Фермі, досягає температури понад 1 мільйон градусів за Цельсієм. На сьогоднішній день науковці вважають, що ці структури виникли внаслідок активності надмасивної чорної діри, розташованої в центрі нашої Галактики — Чумацького Шляху. Згідно з теорією, мільйони років тому чорна діра всмоктувала величезні обсяги матерії, частина з якої була викинута у вигляді потоків плазми та випромінювання, що розповсюдилися в різних напрямках, перпендикулярно до площини галактики. Саме ці виверження стали причиною формування бульбашок Фермі.

Дослідники, які займалися вивченням бульбашок Фермі, зробили вражаюче відкриття. Виявилося, що всередині цих бульбашок містяться величезні хмари холодного водню, які, незважаючи на екстремальні температури навколишнього середовища, змогли вижити. Ці хмари мають діаметр від 13 до 91 світлового року, що значно перевищує розміри нашої Сонячної системи.

Хмари холодного водню розташовані на глибині всередині бульбашок Фермі, приблизно на висоті 13 000 світлових років від центру Чумацького Шляху. Дослідники вважають, що ці хмари спочатку мали значно більші розміри і, ймовірно, є залишками структур, які були викинуті з центру галактики кілька мільйонів років тому.

Дослідники вважають, що в момент, коли надмасивна чорна діра вивільнила матерію через надмірне поглинання, ця речовина захопила навколишній матеріал. В результаті, вона була перенесена в так звані бульбашки Фермі. Ймовірно, процес утворення цих бульбашок і формування холодних водяних хмар всередині них відбувався синхронно.

Дослідники стверджують, що холодні хмари не можуть існувати в умовах надвисоких температур протягом мільйонів років, проте вони все ж спостерігаються. Це призвело вчених до висновку, що чорна діра викинула матерію у вигляді виверження в космос значно пізніше, ніж раніше припускали, а саме всього кілька мільйонів років тому. У масштабах Всесвіту це виглядає як миттєвість.

Нове дослідження дозволяє більш точно встановити вік бульбашок Фермі і вказує на те, що центральна чорна діра нашої галактики, яка наразі вважається бездіяльною, може насправді активно поглинати матерію, частково викидаючи її в космічний простір. Проте періодичність таких вивержень залишається невідомою.

Автори дослідження кажуть, що наявність бульбашок Фермі вказує на те, що центр Чумацького Шляху в недавньому минулому був набагато активнішим, ніж передбачалося.

Варто сказати, що в тому ж місці, де знаходяться бульбашки Фермі, також існують бульбашки eROSITA, що складаються з гарячої плазми. Вони також підносяться над і під диском Чумацького Шляху в центрі нашої галактики, але висота бульбашок eROSITA оцінюється в 32 000 -- 36 000 світлових років. Ці структури також схожі на пісочний годинник за формою, але їх виявили 2020 року. Передбачається, то ці бульбашки були створені також активністю надмасивної чорної діри мільйони років тому. Якщо бульбашки Фермі випускають гамма-випромінювання, то бульбашки eROSITA -- рентгенівське випромінювання.

Як зазначав Фокус, аномальна поведінка надзвичайно рідкісних нейтронних зірок викликала здивування у науковців. Рентгенівський космічний телескоп NASA зіграв ключову роль у розкритті таємниць обертових нейтронних зірок, відомих під назвою пульсари. Ці зірки виникають внаслідок загибелі звичайних масивних зірок, але їхня структура майже повністю складається з нейтронів, що призводить до періодичного випромінювання.