Таємничі сліди на льодовиках Гренландії не мають космічного походження: висновки дослідників.

У серці льодовиків Гренландії зафіксовано загадковий хімічний знак. У крижаному зразку виявлено різке підвищення рівня платини, яке науковці датують приблизно 12 800 років тому. Дослідники вважають, що в той період на нашу планету впав астероїд або комета.

У новому дослідженні науковці стверджують, що цей слід не має жодного зв’язку з космосом. Вони припускають, що його поява може бути наслідком виверження вулкана в Ісландії, повідомляє Science Alert.

Різке збільшення рівня платини відбулося на початку останньої стадії значного похолодання - пізнього дріасу. Цей період тривав приблизно від 12 870 до 11 700 років тому і викликав суттєве зниження температури в Північній півкулі.

Це сталося в той час, коли наша планета почала прогріватися після завершення останнього льодовикового періоду. Вивчення причин цього похолодання може дати вченим уявлення про те, яким чином може змінитися клімат Землі в майбутньому.

Дослідники вважають, що це зниження температури могло бути викликане або виверженням вулканічної активності в Німеччині, або ж невідомим вулканом.

У пізній епосі дріасу температура в Гренландії була на 15 градусів Цельсія нижчою, ніж у сучасності. Європа знову опинилася в умовах, схожих на льодовикові, і на місце бурхливо розвиваючих лісів прийшла тундра. Зони з дощами в низьких широтах перемістилися на південь.

Вважається, що це могло бути пов'язано з різким викидом прісної води через танення льодовиків Північної Америки. Це порушило циркуляцію океану і вплинуло на температуру.

Проте деякі дослідники вважають, що ця подія могла бути викликана падінням астероїда або комети на території Північної Америки.

У 2013 році дослідники провели аналіз крижаних ядрових зразків з Гренландії і виявили в них аномально високу присутність платини.

Співвідношення платини та іридію також було незвичайним, оскільки космічні камені зазвичай містять велику кількість іридію, тоді як у крижаному керні цього не спостерігалося. Характеристики керна відрізнялися від усього, що спостерігалося в метеоритах або вулканічних породах. Передбачалося, що це може пояснити зіткнення з незвичайним залізним астероїдом.

У наступному етапі дослідження було висловлено гіпотезу, що хімічний склад льодовикових відкладень може свідчити про виверження вулкана Лаахер-Зее в Німеччині, яке характеризувалося унікальною геохімією і відбулося приблизно в той же період.

У новому дослідженні вчені вирішили перевірити це припущення. Для цього вони вивчили 17 зразків вулканічної пемзи з відкладень, що залишилися після виверження Лаахер-Зее. Вони виміряли вміст платини, іридію та інших мікроелементів, щоб створити хімічний "відбиток пальця" виверження.

Учені з'ясували, що пемзи Лаахер-Зее практично не містять платини, її концентрація нижча або ледь сягає межі виявлення. Хоча частина платини могла потрапити в атмосферу, перш ніж накопичитися в породі, виверження не стало причиною різкого зростання концентрацій платини в Гренландії.

Новий аналіз крижаних кернів вказує на те, що підвищення концентрації платини відбулося приблизно через 45 років після початку пізнього дріасу. Це означає, що даний сплеск стався занадто пізно, щоб викликати похолодання. Підвищений рівень платини був зафіксований протягом 14 років, що свідчить про тривалу подію, а не про падіння астероїда чи комети.

Дослідники порівняли керн з іншими геологічними зразками і виявили, що найближча відповідність спостерігається з вулканічними газовими конденсатами (продуктами, що утворюються під час охолодження газів, що виділяються під час охолодження вулкана і переходу їх із газоподібного стану в рідкий або твердий), особливо з підводних вулканів.

Вулканічні процеси в Ісландії здатні викликати тріщинні виверження, які можуть тривати роками, а іноді й десятиліттями. Це явище відповідає 14-річному пікові концентрації платини. У період танення, що передував пізньому дріасу, активність вулканів в Ісландії значно зросла, оскільки зменшення тиску на земну кору, спричинене таненням льодовикових щитів, стало каталізатором для цих процесів.

Ба більше, підводне або підльодовикове виверження взаємодіє з водою, що може пояснити незвичайну хімію. Морська вода може видаляти сполуки сірки й одночасно концентрувати інші елементи, наприклад, платину, у вулканічних газах.