Зробили 26 ударів: чоловік, убитий у XIII столітті, виявився сином князя Галичини. Зображення.

Чоловік, який був убитий у XIII столітті, і чиї залишки понад сто років тому були виявлені в монастирі Будапешта, виявився сином галицького князя Ростислава, відомим як Бела Ростиславович. Археологічні дослідження показали, що перед своєю смертю він отримав 26 поранень, завданих щонайменше трьома особами. Подія його загибелі датується 1272 роком.

Результати дослідження були опубліковані в журналі Forensic Science International: Genetics. У статті зазначається, що дослідникам вдалося підтвердити особу князя, аналізуючи зразки давньої ДНК та порівнюючи їх з генетичним матеріалом нащадків угорського короля Бели IV. Як стверджується в цій роботі, це перший випадок, коли вчені змогли настільки точно реконструювати обставини смерті європейського монарха.

Як помер князь

На думку дослідників, Белу Ростиславовича було вбито внаслідок скоординованого нападу. Його тіло зазнало атак двома різними видами зброї — шаблею та довгим півтораручним мечем. Один з нападників наступав спереду, тоді як ще двоє діяли з боків. На передпліччях князя були виявлені рани, що свідчать про спробу самозахисту. Археологи встановили, що під час бою князь не носив обладунків.

"Висновки наукової групи свідчать про очевидні ознаки заздалегідь організованої атаки, а не випадкового зіткнення. Велика кількість травм свідчить про наявність особистої неприязні", - заявили дослідники.

Виявлення загадки за допомогою ДНК

Для верифікації особи науковці провели дослідження зубного нальоту та кісток чоловіка, знайденого ще в 1915 році. Ізотопний аналіз виявив, що він споживав їжу, притаманну представникам аристократії, зокрема, багато м'яса та злаків. Генетичні дослідження підтвердили його родинні зв’язки з династією Рюриковичів та королем Белою IV. Це дало змогу точно ідентифікувати останки як Белу Ростиславовича.

Вчені припускають, що мотивом убивства могла бути боротьба за престол: князь Бела був найближчим родичем угорського короля та потенційним претендентом на владу, яку тоді утримував Ласло IV.

Походження та сімейні корені князя

Бела Ростиславович походив з давньої династії Рюриковичів. Він був сином галицького князя Ростислава Михайловича, який у свій час боровся за владу з Данилом Галицьким, а також онуком чернігівського князя Михайла Всеволодовича. З боку матері Бела мав угорське походження, адже його бабусею була угорська королева Бела IV, а його матір звали Анна. Це поєднання руських та угорських коренів суттєво вплинуло на його політичну кар'єру в Угорському королівстві.

Після смерті батька у 1262 році спадщина Ростислава була поділена між двома синами: Бела отримав у володіння Мачву, а його брат Михайло - Боснію. Саме ці регіони стали основою влади Бели Ростиславовича, який у подальшому керував південними провінціями Угорщини.

Політична боротьба та смерть

Бела опинився в епіцентрі політичних суперечок свого часу. Його дід, Бела IV, розподілив королівство між своїми синами, що призвело до конфлікту з наступником престолу, Стефаном V. У цій боротьбі Бела Ростиславович підтримував свого діда, але після поразки в битві під Ішасегом у 1265 році був змушений відступити. Тим не менш, згодом він знову зайняв важливі посади, ставши баном Боснії після смерті свого брата.

Після кончини Бели IV у 1270 році Ростиславович став на бік нового короля Стефана V у його боротьбі проти чеського правителя Оттокара II. Проте після смерті Стефана обставини різко змінилися. При дворі малолітнього Ласло IV розгорнулася боротьба за владу, в якій Бела перетворився на серйозного суперника для багатьох угорських аристократів.

Саме тоді, у листопаді 1272 року, він загинув від рук людей Генріка Кесеґі - своїх політичних суперників. Після його смерті володіння князя були розподілені між дворянськими родами, що підтримували Кесеґі.

Раніше OBOZ.UA повідомляв про те, як після сильних штормів на Балтійському узбережжі природа розкрила давню таємницю, що залишалася прихованою під землею майже три тисячі років. У районі міста Камень-Поморський, що в Західному Помор'ї, був знайдений надзвичайно добре збережений залізний кинджал, що датується гальштатським періодом. Археологи визнали його справжнім витвором мистецтва епохи раннього залізного віку.