Отримує вищу освіту першим у своїй родині: талановитий молодий чоловік з Житомирської області здобув призове місце на міжнародній олімпіаді з комп'ютерних наук.

На International Computer Science Competition 2025 зареєструвалися понад 10 тисяч учасників з усіх країн світу

Для України дуже важливо не тільки мати рецепт, як не втрачати "золоті" і "срібні" голови, яких напевно в багато разів більше, ніж призерів міжнародних олімпіад. Важливо навчитися вирощувати їх. ...Прочитала і сама посміхнулася своїй сентенції -- ніби досі про це ніхто не замислювався... Замислювалися. Мала академія наук, інші форми залучення дітей та молоді до науки існують десятки років, але дотягнутися до кожного таланту фізично не можуть. А ось втратити, особливо в умовах війни і масового виїзду українців з країни -- це запросто.

Артем не мав наміру шукати освіту за межами України. Його батьки не виїжджали далі Коростеня, тому навіть Житомир, що знаходиться всього в 90 кілометрах, здавався їм майже столицею. До того ж, Артем не зміг вступити до київського університету на бюджетну основу через недостатню кількість балів, а його сім'я не могла дозволити собі оплатити навчання. Що стосується навчання в університетах Німеччини, Чехії, Словаччини та інших країн, де навчання безкоштовне, то про це навіть не було й мови. У результаті Артем Іванов з Коростеня став студентом Житомирського державного університету, а його досягнення на престижній олімпіаді стали можливими завдяки його власним здібностям.

Зустрілися з Артемом за чашечкою чаю в Житомирі. Почали бесіду:

Чому ви обрали комп'ютерні науки, а не пішли шляхом маркетингу, економіки чи психології, як це роблять багато інших?

-- Мене цікавить математика і все, що з нею пов'язано, -- лаконічно відповів він.

Коли ж з'явився цей інтерес?

Як можна полюбити математику? Таблиця множення ще більш-менш зрозуміла, але диференціальне числення чи математичний аналіз – як можна відчути до них інтерес?

Я завжди відчував інтерес до складних систем; мені цікаво досліджувати їх та усвідомлювати, яким чином вони функціонують.

Чи уявляєте ви своє майбутнє саме в сфері науки?

-- Хотілося б, але якщо бути реалістом, то краще освоїти якусь більш практичну професію. Як мені здається, поки що в Україні наука -- це, на жаль, не та сфера, де можна робити кар'єру...

Чи знаєте ви, що люди з вашими здібностями стають об'єктом зацікавленості? Вас можуть запрошувати: "Приїжджайте до нас, ось ви маєте можливість потрапити в Кремнієву долину, або ж до Майкрософт". Не виключено, що й вам надійде подібна пропозиція. Які у вас плани: чи бажаєте ви залишитися працювати в Україні, чи, можливо, розглядаєте варіанти виїзду в інші наукові та технологічні країни?

...Якби з'явилася така нагода, я б вирушив у подорож.

Це ваш дебют у міжнародній студентській олімпіаді?

-- Саме в International Computer Sciences Competition -- перша. Але я також брав участь в інших олімпіадах від цих організаторів. А саме -- з астрономії. Тоді я отримав бронзу.

Які відчуття охопили вас, коли ви отримали новину про "срібло" та те, що потрапили до першої сотні найкращих у світі?

Спочатку я відчував повну нерішучість. Не міг зрозуміти, що відбувається. А згодом охопила мене втома...

Яка унікальність Міжнародного конкурсу комп'ютерних наук?

Це олімпіада міжнародного рівня. Її вправи містять як абстрактні математичні задачі, так і спеціалізовані, пов'язані з програмуванням. Вибирається певна тема, і учасникам потрібно максимально детально її дослідити. Оцінюється здатність аналітично мислити та шукати рішення. Моє виконання виявилося трохи кращим, ніж у інших учасників.

Коли і яким чином ви відкрили для себе світ програмування?

Все розпочалося з мого інтересу до математики, а коли я навчався в сьомому класі Коростенського ліцею № 6, викладач Сергій Миколайович Кучеров запропонував мені глибше зануритися в програмування. У восьмому класі я зайняв третє місце на обласній олімпіаді. В університеті найбільший вплив на моє становлення справив мій науковий керівник Олександр Миколайович Кривонос.

Чи є серед ваших близьких людей ті, хто цікавиться або цікавився математикою?

-- Серед найближчих родичів я взагалі перший, хто здобуває вищу освіту. Батько -- оператор на комбінаті з переробки дерева. Мама нещодавно вийшла з декрету і працює на гарячій лінії у фармацевтичній компанії.

Яка ж буде ваша майбутня професія? Один екран з правого боку, інший з лівого, а ще один – посередині?

В загальному, так. Що стосується мрій, то для мене найважливіше — забезпечити фінансову підтримку для себе та своїх батьків. Це на першому місці. А далі — поступово просуватися вперед.

... Але куди ж йти далі? Здається, цей юнак має потенціал для несподіваних поворотів. Ще в школі він самостійно оволодів грою на фортепіано і навіть брав участь у конкурсах, але зрештою обрав шлях математики. Можливо, ми ще не раз почуємо про Артема.

Науковий керівник Артема, доцент кафедри комп'ютерних наук та інформаційних технологій фізико-математичного факультету Житомирського державного університету Олександр Кривонос, коротко ознайомив присутніх із суттю конкурсу.

За словами Артема Іванова, він здобув срібну нагороду, потрапивши до трьох відсотків найкращих учасників інтелектуального змагання на його заключному етапі. У конкурсі взяли участь більше 10 тисяч людей з різних країн. Спочатку проходив відбірковий етап, який Артем успішно подолав. Потім був півфінал, для якого відводилося всього 5 днів, у той час як на відбірковий етап давалося 2 тижні. А фінал виявився справжнім спринтом: лише пів години на комп'ютерне тестування, за результатами якого він потрапив до 3% кращих фіналістів.

На думку Кривоноса, Артем проявляє неймовірну наполегливість. Він активно досліджує нові знання в усіх можливих напрямках, прагнучи брати участь у різноманітних конкурсах, конференціях та олімпіадах. Його мета – максимально використати наявні можливості для навчання і випробування своїх сил.

Практично ідеальний спосіб для кожного молодого інтелектуала виховати в собі вундеркінда. Нам вони вкрай необхідні. Після завершення жахливої війни нашій країні доведеться розвивати сучасну технологічну економіку. Олігархічна, самознищувальна модель, яка базується на експорті сировини, має залишитися в минулому, якщо ми прагнемо до гідного життя, а не лише до виживання. Люди на кшталт Артема Іванова повинні стати нашим головним ресурсом, а не традиційні сировинні продукти, як пшениця чи титанова руда. Надзвичайно важливо зберегти цей потенціал і створити умови для його розвитку.

...Колись на розореному війною півдні Корейського півострова це вийшло -- сьогодні південнокорейці мають право гордитися своєю країною, яка стала лише за кілька десятиліть однією з найпотужніших економік світу. Україні потрібно врешті-решт вибрати свій шлях. І він точно не повинен бути шляхом "держави третього світу". А такі хлопці/дівчата, як Артем Іванов з Коростеня, не повинні шукати себе в Європі чи США. І якщо знайдуть себе на своїй батьківщині, значить ми на шляху до перемоги.

Раніше "ФАКТИ" повідомляли, що колектив студентів Національного технічного університету "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського", який протягом усієї війни використовує наукові досягнення для підтримки фронту, працює над створенням самохідних дистанційно керованих електричних носилок. Ці пристрої призначені для евакуації поранених та транспортування вантажів.