Звідки ж в Європі походять домашні коти? -- Дослідження ДНК пролило світло на цю загадку.

Ваш домашній улюбленець, який зараз, імовірно, спить на дивані, має набагато складнішу родинну історію, ніж вважалося раніше. Довгий час панувала думка, що коти прийшли до Європи разом із першими землеробами ще в епоху неоліту, щоб ловити гризунів у нових коморах. Проте масштабний генетичний аналіз перевернув це уявлення.

Цю інформацію повідомляє визнаний науковий журнал Science.

Виявилося, що широкий розповсюдження домашніх котів на території Європи сталося значно пізніше, приблизно 2000 років тому. Це, ймовірно, стало можливим завдяки впливу стародавніх римлян та мігрантів з Африки.

Раніше вчені спиралися на археологічні знахідки та аналіз мітохондріальної ДНК, яка передається лише по материнській лінії. Це наводило на думку, що коти мандрували з Анатолії до Європи разом із неолітичними фермерами приблизно 6400 років тому.

Проте нове дослідження, яке охопило геноми 87 тварин (від давніх музейних експонатів до сучасних улюбленців), показало іншу картину. Ті коти, яких раніше вважали "першопрохідцями" в Європі, насправді були дикими лісовими котами (Felis silvestris), які просто схрещувалися зі своїми африканськими родичами, але ще не були домашніми у звичному розумінні.

Справжня ж хвиля "одомашнених" генів, характерних для сучасних мурчиків, з'являється в європейських зразках лише починаючи з 1-го століття нашої ери. Це свідчить про те, що домашні коти стали масовим явищем у Європі лише близько 2000 років тому.

Такий часовий зсув ідеально збігається з розквітом Римської імперії та активною торгівлею в Середземномор'ї, коли кораблі перевозили не лише зерно та олію, а й корисних супутників для боротьби зі щурами.

Генетичні дослідження однозначно показали, що рідною землею наших улюбленців є Північна Африка. Вчені встановили, що ДНК сучасних домашніх котів (Felis catus) має найбільшу схожість з геном африканського степового кота (Felis lybica lybica).

Саме ця різновидність стала основою для популяції, яка згодом охопила всю планету. Дослідники з'ясували, що ще до основної хвилі переселення існував "попередній десант": на острові Сардинія найдавніший кіт, генетично схожий на домашнього, має вік близько 2200 років.

Цей сардинський "первопрохідник" виявився спорідненим з дикими котами, що мешкають у сучасному Марокко. Це відкриття дало змогу науковцям виділити як мінімум два етапи міграції. Перший з них представлений дикими котами з північно-західної Африки, які прибули на острови Середземного моря і стали основою для місцевих популяцій.

Друга, більш масшабна хвиля, прийшла пізніше, не раніше 2000 років тому, вже з іншого, поки що точно не встановленого регіону Північної Африки (можливо, Єгипту), і саме вона сформувала генофонд тих котиків, яких ми знаємо і любимо сьогодні.

Нагадуємо, якщо ви є власником кота, ви, напевно, спостерігали за цими культовими позами: "морська зірка", "розчарована жаба", "заморожена курка" або фірмова "я так упав, і мені добре". Тепер з'ясувалося, чому коти іноді займають такі незвичайні та дивні позиції.