Сотирічний голлівудський артист поділився секретом свого тривалого життя, і наукові дослідження підтверджують його слова.

Безліч наукових досліджень підтверджує, що актор має рацію у своїх поглядах.

Дік Ван Дайк, відомий американський актор і комік, якому у грудні виповнилося 100 років, назвав головну причину свого довголіття: позитивний світогляд і те, що він ніколи не гнівався.

Ван Дайк найбільше знаний за своєю роллю веселого сажотруса Берта у відомому музичному фільмі "Мері Поппінс" (1964). Проте українським глядачам він може бути більш знайомий завдяки своїм пізнішим проектам. У зрілому віці йому вдалося здобути значну популярність завдяки ролі Сесіла Фредерікса у франшизі "Ніч у музеї" (2006) та епізодичній появі доктора Таунсенда в культовому комедійному серіалі "Клініка" (2003).

"Я завжди вважав, що гнів і ненависть – це почуття, які руйнують людину зсередини. Із самого початку мені ніколи не вдавалося відчути справжню ненависть. Звісно, були речі, які викликали у мене неприязнь, і люди, яких я не міг прийняти або полюбити. Але ніколи не відчував настільки сильного почуття ненависті, щоб це призвело до сліз", – поділився своїми думками Ван Дайк в нещодавньому інтерв'ю для журналу People.

Він додав, що його батько, Лорен Ван Дайк, "постійно був засмучений станом речей у своєму житті", і помер у віці 73 років.

Науковий вісник Science Alert стверджує, що в словах актора може бути доля правди.

"Велику кількість досліджень підтверджує, що зниження рівня стресу та наявність позитивного, оптимістичного погляду на життя пов'язані з тривалістю життя", - зазначає видання.

Science Alert, зокрема, згадує результати наукової роботи, яка розпочалася ще в 1930-х роках. Тоді вчені запропонували групі з 678 черниць, середній вік яких становив близько 22 років, написати свої автобіографії. У 1990-х роках дослідники провели порівняння цих автобіографій з даними про тривалість життя цих жінок.

Дослідники встановили, що монахи, які на початку свого життя виявляли більше позитивних емоцій (наприклад, демонстрували вдячність замість образ), в середньому проживали на десять років довше, ніж ті, чиї висловлювання були більш негативними.

Інше дослідження, проведене у Великій Британії в наш час, також показало, що оптимісти, жили на 11-15% довше, ніж песимісти.

Ще одне велике дослідження, в якому брали участь приблизно 160 000 жінок різних етнічних груп, виявило, що оптимістичні люди мають вищі шанси дожити до 90-річного віку.

Одне з можливих пояснень цих результатів - вплив гніву на роботу серця. Гнів провокує викид адреналіну та кортизолу, основних гормонів стресу в організмі, особливо у чоловіків. Навіть короткочасні спалахи гніву можуть призвести до погіршення серцево-судинного здоров'я, свідчать дослідження.

За повідомленням УНІАН, у рамках нового дослідження науковці з’ясували, що здорове харчування та активний спосіб життя не є визначальними чинниками довголіття. Хоча вони грають важливу роль, на першому місці завжди залишатиметься генетика, яка має найзначніший вплив на тривалість життя.

Ми також зазначали, що багато з тих, хто стверджує, що досяг віку 100 років, виявляються ненадійними. У більшості ситуацій це пов'язано з документальними помилками або шахрайством з пенсіями, коли родичі замовчують про смерть близької людини, аби продовжувати отримувати державні виплати.