Академіку Вернадському - 30: Україна та її шлях до визнання в Антарктичному регіоні.

До 1996 року українська антарктична станція, відома сьогодні, була під управлінням Великої Британії і носила ім'я "Фарадей", вшановуючи видатного британського науковця Майкла Фарадея. Однак її виникнення обумовлене низкою важливих подій.

Британці встановили свої перші станції в Антарктиці в рамках таємної військової експедиції, відомої як операція "Табарин", ще в 1944 році. Основною метою тоді було ускладнити доступ ворожих кораблів до місцевих портів і зміцнити позиції Британії щодо Фолклендських островів. Проте ця ініціатива також відкрила унікальні можливості для наукових досліджень.

Історія "Фарадея" насправді бере свій початок не на відомому всім острівці Галіндез, а на сусідньому Вінтері. Саме тут у 1947 році з'явилася невелика дерев'яна споруда з назвою "Хатинка Ворді", присвячена сера Джеймса Ворді, учаснику експедиції Шеклтона та важливому раднику британських антарктичних програм. У той самий час була заснована перша постійна метеорологічна станція.

Проте умови на острові Вінтер виявилися досить суворими, і вже в лютому 1954 року основну інфраструктуру перенесли на острів Галіндез. Там збудували нові споруди, а головний корпус отримав назву "Коронаційний будинок" на честь коронації королеви Єлизавети II в 1953 році. Ця станція згодом стала відомою як "Фарадей".

Изображение: Оксана Савенко, НАНЦ

Після dissolution Радянського Союзу Росія заявила про свої претензії на всі цінності, що залишилися, тому Україна не змогла отримати жодну з п'яти антарктичних станцій, які тоді функціонували. Це сталося, незважаючи на те, що українська сторона забезпечувала основну частину інфраструктури, а більшість учасників полярних експедицій складали українці.

Замість цього, через п'ять років країна отримала високоякісну та надійну базу з Великої Британії, яку дружня держава передала за символічну ціну в 1 фунт стерлінгів.

"У найважчі часи ми здобули станцію, зберегли її, а також всю полярну науку та інфраструктуру", - поділився своїми думками полярник Сергій Глотов в одному з інтерв'ю для Еспресо.

Україну вибрали з-поміж кількох кандидатів для продовження експлуатації антарктичної станції. Для Великої Британії було важливо, щоб новим оператором станції стала країна, здатна не лише підтримувати інфраструктуру, а й продовжувати наукові дослідження, започатковані на "Фарадеї". Тому перед ухваленням остаточного рішення представники Британської антарктичної служби відвідали Україну, ознайомлюючись з науковими кадрами та діяльністю інститутів НАН України в Києві та Харкові.

Меморандум про передачу британської антарктичної станції Україні був підписаний 20 липня 1995 року. Через шість місяців, 6 лютого 1996 року, на острові Галіндез відбулася знакова подія, що відкрила нову главу в історії станції для України: британський прапор було урочисто спущено, а замість нього піднято синьо-жовтий прапор. Станцію назвали "Академік Вернадський", на честь видатного українського вченого і мислителя Володимира Вернадського, який заклав основи теорії біосфери та ноосфери й очолював першу Академію наук України.

Отримавши станцію, Україна стала частиною елітного так званого "Антарктичного клубу", себто спільноти країн, присутніх на теренах Антарктики.

Разом зі станційними будівлями українські полярники також отримали цінне наукове обладнання, спорядження, одяг та взуття. Але це не все: британські колеги залишили різноманітні корисні речі для відпочинку, такі як книги, дартс, більярд, шахи та доміно, а також деякі традиції.

Крім того, у спадок дісталася й Хатка Ворді, яка була перетворена на музей. Всередині неї все залишилося в такому ж стані, як і в часи перших експедицій.

Що цікаво, перша група української антарктичної експедиції вирушила криголамом James Clark Ross, який майже 20 років потому придбала Україна і він став криголамом "Ноосфера", сьогодні добре знаним та шанованим світовою науковою спільнотою.

Від початку своєї роботи і по сьогодні станція "Академік Вернадський" продовжує займатися низкою важливих для всього світу досліджень.

Зокрема, українські вчені, подібно до британців в минулому, продовжують "фарадеївські" метеорологічні дослідження, які розпочалися практично з моменту заснування станції у 1947 році, роблячи їх одними з найстаріших у Антарктиці. Метеорологи тут здійснюють спостереження за змінами клімату та погодними умовами, інформацію про які потім можуть отримувати люди в різних куточках планети.

"Наші геофізики, зокрема магнітометристи, досліджують процеси, що відбуваються в надрах Землі. Обсерваторія, яку вони вдосконалили, потрапила до числа десяти найсучасніших, найефективніших і найточніших у світі," - поділився враженнями Сергій Глотов після повернення з двох поспіль експедицій.

Завдяки такій тяглості збору даних та усім дослідженням вчені мають змогу спостерігати як змінюється наша планета, що із нею відбувається, а також робити певні прогнози. Як зауважили у НАНЦ, ця геомагнітна обсерваторія "Вернадського" наразі єдина в Антарктиці передає надточні односекундні дані до спеціальної світової мережі Intermagnet, звідки її використовують і науковці, і різні організації.

"Академік Вернадський" постійно прогресує і вдосконалюється, адже кожна нова експедиція приносить нові досягнення та високоякісні результати. З моменту отримання криголама "Ноосфера" у власність НАНЦ чотири роки тому, вчені змогли розширити обсяги своїх досліджень, і цей корабель став символом відновлення присутності України у світовому океані.

Вона перетворилася на важливий ресурс для українських науковців, які отримали шанс досліджувати не лише станцію "Вернадський", але й усю Антарктиду та океан. Це також стало певним елементом нашої дипломатії та частиною міжнародної стратегії. Високий статус цього науково-дослідного флоту викликає здивування у багатьох країн, адже в таких екстремальних умовах ми змогли створити власну наукову базу. Це відкриває нові можливості для співпраці, і інтерес до цього значний, - підкреслив раніше в інтерв’ю з Еспресо Євген Дикий.

Читайте також: Флот науки і свободи: 4 роки тому над криголамом "Ноосфера" замайорів синьо-жовтий прапор

Окрім постійної діяльності в галузі української та світової науки, міжнародних партнерств, обміну досвідом та вдосконалення, полярники станції виконують роль не лише активних союзників українських захисників, але й "бойових пінгвінів" — так ласкаво називають своїх колег, які беруть участь у військових діях на захист України. З початку повномасштабного вторгнення до лав Збройних Сил України приєдналися більше 30 полярників, серед яких є фахівці з усіх антарктичних професій: науковці, кухарі, медики, дизелісти, системні адміністратори та механіки.