Атмосфера Червоної планети втрачається: нові супутникові спостереження вразили наукову спільноту.

Група міжнародних вчених, очолювана дослідницею Шеннон Керрі з Університету Колорадо, здійснила значний крок уперед у дослідженні Марса. Після дев'яти років спостережень із супутника MAVEN, що належить NASA, їм вдалося вперше беззаперечно зафіксувати інтенсивний процес, який продовжує "вивітрювати" атмосферу з цієї планети в космічний простір.

Цю інформацію повідомляє Science Alert.

Ключовим механізмом, про який йдеться, є так зване атмосферне розпилення. Його суть у тому, що потоки заряджених частинок від Сонця зіштовхуються з верхніми шарами атмосфери Марса, який не має глобального магнітного поля, як Земля. Це дозволяє сонячному вітру створювати потужні електричні поля, які буквально розганяють молекули атмосфери в космос.

Ці частинки, подібно до невидимого "фонтану" в атмосфері, вириваються у міжпланетний простір, завжди залишаючи Червону планету позаду. За словами науковців, саме цей процес міг перетворити колись вологий та теплий Марс на холодну пустелю.

Як вдалося це підтвердити:

За словами вчених, прорив став можливим завдяки аналізу даних, зібраних апаратом MAVEN за дев'ять років. Ключовою ознакою виявилося різке зростання концентрації аргону -- інертного газу, що ідеально вказує на активне розпилення. Саме поєднання високої активності сонячного електричного поля та появи аргону у верхній атмосфері стало доказом.

"Це не тільки теоретичні міркування," -- підкреслюють науковці. -- "Процес розпилення триває в даний момент і виступає основним фактором, що призводить до втрати атмосфери Марса."

Що це припускає для Марса:

Це відкриття свідчить про те, що процеси втрати атмосфери тривали протягом мільярдів років. Неприсутність захисту від сонячного вітру призвела до зменшення як атмосферного тиску, так і температури, що, в свою чергу, сприяло зникненню рідкої води на поверхні планети. Саме цей фактор міг бути основною причиною того, що Марс втратив умови для існування життя.

Нагадаємо, що Темні смуги, які протягом багатьох років стимулювали обговорення про потенційну наявність рідкої води на Марсі, виявилися наслідком зовсім інших явищ — вітрових потоків та пилових часток.