На Місяці немає безпечних зон для посадки. Вчені застерігають, що місії на його поверхню можуть порушити важливі свідчення про виникнення життя.

Нове дослідження показує, що гази, які виділяють місячні посадкові апарати, можуть швидко поширюватися по поверхні Місяця та досягати його найхолодніших і найцінніших для науки районів за лічені дні. Ці місця можуть зберігати стародавні хімічні записи, пов'язані з походженням життя, тож майбутні експедиції можуть випадково змінити важливі дані.

Дослідження опубліковане в журналі Journal of Geophysical Research: Planets.

Дослідження виявило, що метан, що вивільняється з вихлопів посадкових апаратів, здатний подолати відстань від одного полюса Місяця до іншого за менше ніж два місячні дні. Близько 50% цього газу осідає в зонах, які можуть слугувати місцями зберігання первинних хімічних компонентів життя.

"Ми прагнемо охороняти наукові досягнення та наші вкладення в космічні дослідження," -- підкреслив Сільвіо Сінібальді, офіцер з планетарної безпеки в Європейському космічному агентстві та один із авторів дослідження. Він зазначив, що Місяць є природною лабораторією для нових відкриттів, однак "наша діяльність може насправді перешкоджати науковим дослідженням".

На полюсах Місяця розташовані кратери, які ніколи не освітлюються сонячними променями, відомі як постійно затемнені зони. У цих місцях знаходиться лід, що міг зберегти матеріали, які були принесені на Місяць і Землю кометами та астероїдами мільярди років тому. Дослідники вважають, що цей лід може містити "пребіотичні органічні сполуки", з яких, за певних умов, могли виникнути первинні компоненти життя, включаючи ДНК.

"Відомо, що органічні молекули присутні в Сонячній системі, зокрема в астероїдах, зазначає Сінібальді. Проте, ми досі не розуміємо, як вони отримали свої специфічні функції в біологічних системах."

Науковці розробили комп'ютерну імітацію, щоб вивчити, як метан може розповсюджуватися по поверхні Місяця в процесі посадки космічного апарата. Результати моделювання вказали на те, що викиди метану можуть досягти Північного полюса менш ніж за два місячні дні, при цьому більше половини газу осідає на холодних полюсах: 42% на Південному та 12% на Північному.

"Найбільшим сюрпризом був час: за тиждень молекули можуть розподілитися від Південного до Північного полюса", -- сказав Сінібальді.

Фізик Френсіска Пайва, одна з авторок дослідження, зазначила, що молекули метану на поверхні Місяця переміщуються практично вільно через відсутність атмосфери: "Вони просто стрибають з одного місця на інше". Це означає, що немає абсолютно безпечного місця для посадки: "Ми довели, що молекули здатні мандрувати по всьому Місяцю. Тому, незалежно від того, де ви вирішите приземлитися, забруднення буде присутнє скрізь".

Науковці мають намір розширити перевірку отриманих результатів, використовуючи як нові моделі, так і здійснюючи дослідження безпосередньо на поверхні Місяця. Крім того, вони планують дослідити можливі ризики, які можуть становити інші матеріали з космічних апаратів, такі як фарби чи гума, для наукових експериментів.

"У нас існують законодавчі норми, які охороняють природу на Землі, такі як Антарктида та національні парки, -- підкреслила Пайва. -- Місяць також є надзвичайно важливим середовищем."