Чи була колись гора, що перевершувала Еверест за висотою? На це питання дали відповідь науковці.

Для формування гірських вершин, які можуть підніматися до вражаючих висот, необхідні величезні енергії. Лише деякі геологічні явища можуть порівнятися за масштабом з колізією континентальних плит.

Внаслідок таких геологічних зіткнень виникли деякі з найбільших та найвищих гірських систем на Землі, зокрема Еверест та інші вершини Гімалаїв. Проте чи могла колись існувати гора, що перевершувала б Еверест, висота якого складає 8849 метрів над рівнем моря? Як зазначає видання Live Science, на це питання наразі немає чіткої відповіді. Однак геологічні дослідження дозволяють припустити, де могли знаходитися найвищі гори в давні часи.

Геологи стикаються з браком детальної інформації, що ускладнює визначення точної висоти найвищої вершини, яка існувала сотні мільйонів років тому. "На жаль, досягти такої рівня деталізації в реконструкції вже неможливо", - зазначив Алан Коллінз, професор геології в Університеті Аделаїди в Австралії, в інтерв'ю для Live Science.

Проте залишкові осадові утворення, що збереглися в земній корі, несуть в собі інформацію про величезні давні гірські системи, їхні вершини та снігові покриви. Вивчаючи ці породи, дослідники з'ясовують, до яких глибин колись доходила кора в конкретних регіонах. Це дозволяє оцінити, якої висоти могли досягати стародавні гори.

Гори являють собою підняті ділянки континентальної кори, які виникають внаслідок повільного злиття тектонічних плит. Земна кора має значну масу, і її товщина перевищує ту частину, що виступає на поверхні. Навіть найвищі піки, такі як Еверест, підтримуються глибокими кореневими структурами. Коли породи піднімаються, формуючи гори, інші маси занурюються глибоко в надра Землі. Геохімік Зії Чжу з австралійського Університету Кертіна проводить аналогію між горами та айсбергами: над поверхнею видно лише невелику частину їхнього обсягу. "Можна припустити, що найбільша гора формувалася в тих місцях, де кора має глибокі коріння", - зазначив Чжу в інтерв'ю.

Згідно з оцінками геологів, товщина земної кори в районі Гімалаїв досягає близько 80 кілометрів. Для порівняння, висота Евересту складає приблизно 9000 метрів. Це означає, що найвища гора світу перевищує рівень моря лише на близько 14% від загальної товщини гірських порід, до яких вона належить. Проте, варто зазначити, що висота гір не може безкінечно збільшуватись: з часом їхня маса стає настільки великою, що починає піддаватися руйнуванню під впливом власної ваги.

Гімалаї почали формуватися приблизно 50-40 мільйонів років тому в результаті зіткнення Індійської та Євразійської континентальних плит. У геологічному відношенні це досить молодий гірський хребет, і саме його молодість частково пояснює, чому вершини залишаються такими високими. Значні, гострокутні гори швидко піддаються ерозії, проте Гімалаї продовжують підніматися, оскільки плити продовжують рухатися в напрямку один до одного.

Подібні зіткнення континентів відбувалися на Землі багато разів. Наприклад, близько 650 мільйонів років тому почав формуватися давній гірський пояс, відомий як Трансгондванський супергірський пояс. Він виник унаслідок зіткнення Африки та Південної Америки з Аравією, Індією, Австралією й Антарктидою, що зрештою призвело до утворення суперконтиненту Гондвана.

Згодом Гондвана розпалася, але сліди давніх гір залишилися на території сучасних південних районів Індії, Шрі-Ланки, Танзанії та Кенії. Дослідники вважають, що цей гірський масив міг бути в три рази довшим за Гімалаї. "Якщо прогулятися цими землями, можна натрапити на породи, які колись формували підніжжя цього гірського хребта," - зазначив Коллінз. Середня товщина земної кори в даному регіоні перевищує цю величину під Гімалаями. "Ми вважаємо, що за своїми масштабами цей гірський пояс міг бути щонайменше рівнозначним Гімалаям, а, можливо, й перевищувати їх," - додав він.

Будова кори в цих регіонах також дає змогу оцінити висоту давніх гір. Попри приблизно пів мільярда років ерозії, окремі ділянки порід сягають глибини 30 кілометрів. "Колись вони, ймовірно, перебували приблизно посередині корового стовпа завглибшки 60 кілометрів", - пояснив Коллінз. Це означає, що гори, які височіли над такою основою, могли сягати висоти Евересту або навіть перевищувати її.

У Гімалаях найвищі піки знаходяться поблизу краю Тибетського плато, яке є найбільшим і найвищим плато на Землі, середня висота якого сягає приблизно шести тисяч метрів над рівнем моря. Коллінз припускає, що подібне плато могло існувати також у сучасному південному Мадагаскарі. У такому випадку, його край міг простягатися на схід Мадагаскару, південну частину Індії та східну область Антарктиди.

Ще одним потенційним кандидатом на звання найвищої гірської системи є гори, які виникли внаслідок Гренвільського орогенезу. Цей геологічний процес розпочався приблизно 1,3 мільярда років тому і був тісно пов'язаний зі створенням суперконтиненту Родинія. Сліди цього стародавнього гірського масиву можна знайти на південно-східній частині канадської провінції Онтаріо та північно-західній частині американського штату Вермонт. Проте, про ці зниклі гори відомо значно менше деталей. Деякі вчені висловлюють припущення, що їхня висота була нижчою, ніж у Трансгондванського поясу або Гімалаїв, зазначив Коллінз.

Ще більш давні гори могли з’явитися близько двох мільярдів років тому, коли створювався суперконтинент Нуна, який також називають Колумбією. Результати дослідження Чжу свідчать про існування справді величезного гірського масиву: вчений аналізував склад цирконових кристалів, що залишилися в корі під територією, де колись розташовувалися ці гори.

Якщо заглибитися ще далі в історію, картина виглядає значно менш очевидною. У часи, коли Земля була більш гарячою, гори, ймовірно, не могли досягати тих висот, які спостерігаються пізніше, оскільки розігріта земна кора здатна витримувати менше навантаження. За словами Коллінза, стабільні континентальні плити та породи почали формуватися лише приблизно чотири мільярди років тому, а для виникнення великих континентів знадобилося ще кілька сотень мільйонів років.

На сьогоднішній день Чжу вважає, що найбільш імовірними претендентами на звання найвищих гірських систем в історії Землі є гори Нуни, Трансгондванський пояс та Гімалаї. Проте, за допомогою сучасних наукових методів, визначити конкретну вершину, яка була найвищою протягом усієї історії планети, виявляється малоймовірним. "Це питання залишається без відповіді", - резюмував Чжу.

Раніше OBOZ.UA повідомляв про незвичайний хімічний процес, який міг стати основою для виникнення життя на нашій планеті.