Чи варто регулювати використання соціальних мереж для молоді: глобальна тенденція та українська перспектива.

Юлія Гришина, депутатка Верховної Ради України, очолює підкомітет, що займається питаннями вищої освіти в Комітеті з освіти, науки та інновацій.

Чи варто надавати дітям безмежний доступ до соціальних платформ?

Декілька років тому це питання практично не обговорювалося в суспільстві. Соціальні мережі стали невід'ємною складовою нашого повсякденного життя як для дорослих, так і для молоді.

Сьогодні ситуація змінюється. У різних країнах світу на рівні урядів і парламентів розгортається серйозна дискусія: чи потрібно обмежувати доступ дітей до соціальних мереж -- і якщо так, то як саме це робити.

Причиною цього є зростаюче занепокоєння щодо впливу цифрового середовища на розвиток, психічне здоров'я та безпеку дітей.

Останні кілька років стали переломними у формуванні державної політики щодо захисту дітей у цифровому просторі.

У 2025 році Австралія першою в світі впровадила закон, який забороняє дітям до 16 років користуватися соціальними мережами. Соціальні платформи зобов'язані видаляти облікові записи неповнолітніх та забороняти створення нових, інакше їм загрожують серйозні фінансові санкції. Це рішення стало знаковим для багатьох інших країн, які розглядають схожі ініціативи.

На сьогоднішній день аналогічні або пов'язані обмеження активно обговорюються або готуються до реалізації в таких країнах, як Франція, Португалія, Польща, Німеччина, Данія, Фінляндія, Іспанія, а також у Бразилії, Індонезії, Малайзії, Китаї та деяких штатах США. Крім того, Європейський парламент прийняв рекомендаційну резолюцію, яка пропонує встановити мінімальний вік у 16 років для користування соціальними мережами.

Фактично у світі формується новий напрям державної політики -- регулювання цифрового середовища для захисту дітей.

Основна причина -- накопичення наукових даних про можливі ризики для підлітків.

Наприклад, масштабний звіт французького агентства ANSES, підготовлений на основі понад тисячі наукових досліджень, зафіксував зв'язок між надмірним використанням соціальних мереж і такими проблемами, як тривожність, депресія, порушення сну, кібербулінг та зниження самооцінки. Подібні висновки містяться й в інших дослідженнях.

Психолог Джин Твенґ у своєму дослідженні, яке було опубліковане в журналі Clinical Psychological Science, виявила збільшення проявів депресії та суїцидальних думок у підлітків після 2010 року. Цей період збігається зі значним зростанням використання смартфонів та соціальних мереж.

Дослідження Millennium Cohort Study, проведене Університетським коледжем Лондона, виявило, що активне використання соціальних мереж пов'язане з погіршенням якості сну, зниженням самооцінки та збільшенням симптомів депресії у підлітків.

У 2023 році Головний хірург США у своїй спеціальній доповіді підкреслив серйозні загрози, які соціальні мережі несуть для психічного благополуччя дітей та підлітків, зокрема дівчат.

Внутрішні дослідження компанії Meta, опубліковані в рамках документів, відомих як Facebook Papers, виявили, що Instagram може негативно впливати на самооцінку деяких підлітків-дівчат.

Ще один ключовий аспект — це функціонування алгоритмів платформ. Дослідження демонструють, що підлітки можуть натрапити на небезпечний або шкідливий контент практично миттєво — часом всього через кілька хвилин після початку перегляду стрічки. Отже, проблема полягає не лише в тому, який контент шукають користувачі, а також у способах, якими алгоритми направляють їх до певних тем.

Для України істотним є також питання безпеки.

За даними Офісу Генерального прокурора, кількість злочинів неповнолітніх проти основ національної безпеки за останні три роки зросла у 43 рази -- з 3 випадків у 2022 році до 130 у 2025 році. За словами голови комітету Верховної Ради з питань свободи слова Ярослава Юрчишина, одним із каналів вербування підлітків залишаються соціальні мережі, зокрема Telegram і TikTok.

Для України ця проблема набуває ще одного суттєвого аспекту. В умовах війни, в якій ми перебуваємо, інформаційний простір стає ареною для боротьби. Соціальні мережі можуть слугувати не лише засобом зв’язку, а й інструментом маніпуляцій, психологічного тиску або навіть для вербування.

На даний момент в Україні немає конкретних законів, що регулюють вікові обмеження для користування соціальними мережами, і обговорення цієї теми лише розпочинається.

Українська ситуація має свої характерні риси: величезну кількість дітей, які стали внутрішньо переміщеними, значну частину учнів, що знаходяться за межами країни, а також нагальну потребу підтримувати доступ до інформації в умовах інформаційної війни.

Тому будь-які рішення вимагають уважного вивчення та пристосування до специфіки української ситуації.

Цікаво, що навіть у суспільстві думки щодо цього питання суттєво різняться. Нещодавно я провела невелике опитування у своїх соціальних мережах щодо можливих обмежень для підлітків у соціальних мережах.

Результати дослідження продемонстрували, що думки розділилися. Одна група людей виступає за введення суворіших правил, вважаючи, що це життєво важливо для захисту дітей. Водночас інша частина суспільства переконана, що заборони можуть виявитися неефективними або навіть спровокувати нові небезпеки.

Це свідчить про те, що суспільство поки що не має сформованого консенсусу щодо цієї теми.

Швидше за все, причина не лише в обмеженнях. Глобальний досвід дедалі частіше свідчить про те, що результативною може бути багатогранна стратегія, яка інтегрує:

Ось чому Україні необхідно не лише реагувати на світові тенденції, а й створити власну систему захисту дітей у цифровому просторі, що базується на дослідженнях, фахових обговореннях і відповідальній державній політиці.

Адже в центрі цієї дискусії -- не лише соціальні мережі. У центрі -- безпека та здоровий розвиток наших дітей у цифровому світі.