Данилишин розповідає про способи вдосконалення державного фінансування наукових досліджень | Еспресо

В умовах критичних викликів, з якими стикається українська держава, а також у процесі боротьби народу за свою незалежність, стає все більш важливою роль національної науки. Вона відіграє ключову роль у зміцненні обороноздатності країни, ухваленні важливих суспільних рішень та розробці національних і галузевих стратегій розвитку.

Національна академія наук (НАН) України як важливий суспільний інститут має гарантувати виживання суспільства за надзвичайних умов, стати драйвером науково-технічного прогресу та інновацій.

Фінансування наукових досліджень і розробок (НДіР) є вагомим компонентом збереження і розвитку української науки, функціонування національної інноваційної системи, відкриття нових напрямів досліджень і створення умов для впровадження отриманих наукових результатів на практиці.

З 2020 року витрати на НДіР в Україні з усіх джерел не перевищували 0,4% ВВП, а в перші роки повномасштабної війни вони знизилися до 0,32% ВВП. У 2024 р. витрати усіх секторів на НДіР досягли 28,3 млрд грн або 0,37% ВВП.

Витрати на наукові дослідження і розробки всіх секторів у % до ВВП за роками

В Україні показник фінансування наукових досліджень і розробок (НДіР) у відношенні до валового внутрішнього продукту (ВВП) за період 2020-2024 років становив лише 0,36%. Для порівняння, середній показник по країнах ОЕСР досягав 2,0%. Найвищі рівні інвестицій у НДіР у відсотках від ВВП спостерігалися у Швейцарії (3,4%), Південній Кореї (4,2%) та Ізраїлі (4,3%). У рамках стратегії ЄС "Європа-2020" було визначено мету збільшити фінансування цієї сфери до 3% ВВП, при цьому наукові дослідження та розробки мали стати важливим фактором для досягнення стабільного, інклюзивного та інноваційного зростання.

Згідно з інформацією Державної служби статистики, в Україні у 2024 році державний сектор і вища освіта становили 40% від загальних витрат на наукові дослідження та розробки (для порівняння, у 2021 році цей показник дорівнював 46%). Таким чином, частка витрат підприємств на НДіР минулого року склала 60%.

У структурі витрат на наукові дослідження та розробки у 2024 році 21% було виділено на фундаментальні дослідження, 32% - на прикладні дослідження, а 48% - на експериментальні науково-технічні розробки.

Отже, у 2024 році державне фінансування наукових досліджень та розробок в Україні, включаючи вищу освіту, становило лише 0,15% від валового внутрішнього продукту. Також варто зазначити, що інноваційна активність підприємств у цивільних секторах економіки була на низькому рівні, а їхній попит на науково-інноваційні рішення залишався обмеженим. Це свідчить про те, що існуюча система не здатна ефективно генерувати нові знання та забезпечувати їхнє широке впровадження.

Одночасно, переважно через інерційні процеси, в Україні проводять наукові дослідження та розробки 616 організацій, серед яких 344 належать до державного сектору. У порівнянні з 2021 роком загальна кількість цих установ зменшилася на 21, при цьому в підприємницькому секторі спостерігається зростання, а в державному — зниження.

У виконані наукових досліджень і розробок в 2024 р. було залучено 63,8 тис. працівників, яких 42,7 тис. - дослідники. Відносно 2021 р. загальна кількість працівників у цій сфері зменшилася на 7%. В Україні в підприємницькому секторі зайнято лише 25% дослідників економіки, що значно нижче показників інших країн світу.

На жаль, діяльність науковців в Україні не отримує належного визнання в суспільстві та не користується попитом у бізнес-середовищі через недостатнє державне фінансування наукових досліджень і розробок. Це призводить до скорочення числа наукових кадрів, негативних демографічних змін у цій сфері та зниження продуктивності роботи вчених.

Однією з основних перешкод на шляху до створення нових знань є забюрократизована та надмірно складна система організації наукових досліджень і звітування про їх результати в державному секторі. Це відволікає креативний потенціал дослідників на завдання, які не мають безпосереднього відношення до наукової діяльності.

Військові дії та численні інституційні проблеми економіки України, як і недостатнє фінансування сфери НДіР стоять на заваді розкриттю потенціалу української науки, формуванню проривних напрямів досліджень та отриманню нових розробок.

Бюджетне фінансування функції фундаментальних і прикладних досліджень і розробок в сфері держуправління в абсолютних і відносних величинах у 2020-2026 роках

Джерело: Інформація Міністерства фінансів та Державної служби статистики України.

Якщо звернути увагу на наше нещодавнє минуле, можна помітити, що бюджетне фінансування як фундаментальних, так і прикладних досліджень та розробок (які в статистичних даних відносять до загальнодержавних функцій) було на вкрай низькому рівні, навіть до початку війни. У 2020-2021 роках цей показник становив лише 0,13 - 0,14% від валового внутрішнього продукту. При цьому фінансування Національної академії наук України в цій сфері досягало 0,12% ВВП.

В умовах війни ситуація з фінансуванням науки з бюджету стала ще більш складною. У період 2023-2025 років витрати Державного бюджету на Національну академію наук України становили всього 0,09% від ВВП, що еквівалентно 6-7 мільярдам гривень на рік. У проекті державного бюджету на 2026 рік передбачено подальше зниження цих витрат до 0,08% від ВВП. Діаграма 2 чітко демонструє спадну тенденцію у фінансуванні напрямку "Фундаментальні та прикладні дослідження і розробки у сфері державного управління", а також фінансування НАН України.

Динаміка фінансування наукових досліджень та розробок з державного бюджету України у відсотковому співвідношенні до валового внутрішнього продукту.

Джерело: Інформація Міністерства фінансів та Державної служби статистики України.

На 2026 рік бюджетне фінансування НАН України планується в сумі 8,1 млрд грн, а з урахуванням діяльності галузевих академій наук - 11,1 млрд грн. Додатково передбачається виділити 0,9 млрд грн Національному фонду досліджень і 6,3 млрд грн на підтримку пріоритетних наукових досліджень і розробок закладів вищої освіти, стимулювання найкращих наукових установ, а також на виконання державного замовлення на найважливіші науково-технічні (експериментальні) розробки та науково-технічну продукцію.

У своєму аналітичному звіті, який оцінює заявку України на вступ до ЄС, Європейська комісія звернулася до Європарламенту та Європейської Ради, підкресливши, що українська діяльність у сфері досліджень і інновацій, а також здатність країни до технологічного розвитку, серйозно обмежені через постійне недофінансування, неефективні механізми бюджетного розподілу та фрагментовану систему управління. У документі вказується, що в Україні спостерігається зменшення кількості вчених, причому їхній відтік значно перевищує вхідний потік. Наголошується на терміновій необхідності розробити стратегію для збереження та залучення талановитих фахівців у сфері наукових досліджень і розробок, а також реалізувати заходи для підтримки кар'єри дослідників і здійснити значні інвестиції у дослідницьку інфраструктуру.

Без вжиття нагальних заходів триватимуть процеси виїзду наукових кадрів за кордон, працевлаштування вчених у інших сферах, втрати перспективних наукових шкіл і розформування наукових колективів, фізичного і морального зносу матеріально-технічної бази наукових установ.

На мою думку, для створення сучасної та ефективної системи фінансування досліджень і розробок, а також інновацій, необхідно посилити роль Національної академії наук України у вирішенні завдань науково-технічного та соціально-економічного розвитку. Це передбачає:

За прикладом розвинутих країн українська держава мала б посідати гідне місце як у фінансуванні фундаментальних і ризикових досліджень, так і в поширенні нових знань та ефектів інновацій для всього суспільства. Адже, нові знання - це суспільне благо і головне джерело підвищення рівня життя населення.

В Україні, наслідуючи приклад Європейського Союзу, доцільно зосередитися на розвитку державної підтримки в наступних сферах, що стосуються розробок та інновацій:

Формування нової мережі дослідницької та інноваційної інфраструктури має включати створення технопарків, інноваційних центрів, інноваційно-технологічних кластерів і бізнес-інкубаторів, центрів інновацій і трансферу технологій, центрів комерціалізації інтелектуальної власності, регіональних центрів науки та інновацій, венчурних фондів, ін.

У майбутньому важливо укріпити співпрацю та розробити нові моделі взаємодії між установами НАН України та Українським фондом стартапів (Фондом Розвитку Інновацій). Цей фонд є державною структурою, яка фінансується з бюджету (1,5 млрд грн у 2024 році, 3 млрд грн у 2025 році та приблизно 5 млрд грн у 2026 році). Його основна мета – підтримка інноваційних проектів та технологічних стартапів на ранніх стадіях розвитку. Також фонд пропонує організаційну допомогу у запуску та масштабуванні виробництв інноваційних рішень, з особливим акцентом на розробки у сфері військових технологій.

Важливими залишаються також питання інтеграції України в Європейський дослідницький простір. На жаль, сьогодні європейські партнери відзначають прогрес нашої науки лише у таких сферах, як гендерна рівність, відкритість наукових досліджень (через прийняття та реалізацію Національного плану відкритої науки) та реформування системи оцінки наукових робіт.

Українські установи через підвищення власної конкурентоспроможності та розбудову зв'язків з міжнародними партнерами мали б активніше інтернаціоналізувати власні дослідження та домагатися більшої участі іноземних донорів і замовників у фінансуванні наукової діяльності в Україні. Слід відзначити, що зараз на фінансування досліджень та інновацій в нашій країні від зарубіжних партнерів вже надходить ¼ загального фінансування й певний позитивний досвід вже маємо від участі у хмарі Європейської відкритої науки (European Open Science Cloud), Європейській організації ядерних досліджень, EUREKA.

Впровадження зазначених ініціатив має на меті створення ефективних наукових установ і команд, які стануть осередками глибоких знань та креативності, здатними адекватно реагувати на актуальні виклики сучасності – такі як протидія збройній агресії, поліпшення системи охорони здоров'я та забезпечення інклюзивного розвитку. Слід підкреслити, що відновлення науки та створення потужної інноваційної системи є невід’ємними елементами формування самодостатньої економіки з вбудованими механізмами технологічної модернізації, які сприяють стабільному зростанню та забезпечують високу обороноздатність країни.

Спеціально для Еспресо.

Про автора: Богдан Данилишин, член Національної академії наук України.

Редакція не завжди погоджується з поглядами, які висловлюють автори блогів.