Ефект звільненого судна: геологи розкрили причини посилення землетрусів у Тибеті.

Група вчених з Китайської академії геологічних наук під час дослідження сейсмічної активності у південному Тибеті встановила, що зменшення об'єму води у стародавніх озерах призвело до підняття земної кори та спровокувало рух геологічних розломів.

Як повідомляє Live Science, посилаючись на публікацію в журналі Geophysical Research Letters.

Механізм цього явища можна порівняти з вантажним судном. Коли корабель повністю завантажений, він глибоко сидить у воді. Але якщо прибрати вантаж, судно починає спливати. Те саме відбувається із земною корою: величезні маси води в озерах тиснуть на неї, а коли вода випаровується, цей тиск зникає, і кора повільно "відпружинює" назад.

Близько 115 000 років тому південний Тибет був краєм гігантських водойм. Деякі з них простягалися на понад 200 кілометрів у довжину. Сьогодні від цієї величі залишилися значно менші озера, наприклад, Нам-Цо (або озеро Нам), довжина якого нині становить лише 75 км.

Науковці провели моделювання тривалих процесів, що тривали тисячоліттями, і отримали вражаючі результати. Внаслідок висихання озера Нам-Цо в проміжку між 115 000 і 30 000 роками тому навантаження на земну кору значно зменшилося, що призвело до зсуву найближчого розлому на цілих 15 метрів. Ще більш значні зміни сталися на південь, за 100 км: тамтешні водойми втратили ще більше води, що могло викликати зсув розломів аж на 70 метрів.

Варто зазначити, що власне "розвантаження" кори не створює землетруси на рівному місці, а лише вивільняє напругу, яка вже накопичилася. Південний Тибет і без того є геологічно активною зоною через зіткнення Індійської та Євразійської тектонічних плит, яке почалося близько 50 мільйонів років тому.

Цей потужний тиск призвів до утворення численних тріщин та "сплячих" розломів у земній корі. Коли вага води зникла, кора почала підніматися, і ці давні розломи "ожили", викликаючи підземні поштовхи. За оцінками вчених, розломи в даному регіоні переміщуються зі швидкістю від 0,2 до 1,6 міліметра на рік. Для порівняння, всім відомий розлом Сан-Андреас у Каліфорнії має значно вищу швидкість руху — близько 20 міліметрів на рік, причому його активність зумовлена глибинними процесами, а не поверхневими.

Відкриття, зроблені китайськими геологами, доповнюють наше розуміння того, як поверхневі процеси впливають на формування літосфери. Це стосується не лише водойм. Філіп Стір, доцент геонаук в Університеті Ренна (Франція), підкреслює, що аналогічні впливи можуть виникати внаслідок потужних штормів, які спричиняють ерозію ґрунтів, а також внаслідок людської діяльності, такої як видобуток в величезних кар'єрах, де вилучаються мільйони тонн гірських порід.

Однак найяскравішим історичним прикладом такого "розвантаження" є танення льодовиків. Під час останнього льодовикового максимуму, приблизно 20 000 років тому, величезні території Північної Америки та Євразії були покриті потужним крижаним щитом, товщина якого сягала кількох кілометрів. Коли близько 10 000 років тому цей лід почав танути, земна кора почала вивільнятися та випростовуватися, і цей процес триває й до сьогодні.

Ця теорія здатна пролити світло на одну з давніх геологічних загадок: чому іноді потужні землетруси відбуваються в середині тектонічних плит, де, здавалося б, їх не повинно бути. Яскравим прикладом є серія руйнівних землетрусів магнітудою 7-8 балів, що мали місце в долині річки Міссісіпі в 1811-1812 роках. Дослідники вважають, що стародавні розломи в цьому регіоні накопичували напругу внаслідок процесів на краях плит, а танення льодовиків і підняття земної кори могли стати тим "фактором", який активував вивільнення цієї енергії.

Тож, хоча зміни клімату безпосередньо не створюють тектоніку, вони можуть суттєво змінювати умови напруги в земній корі, що необхідно враховувати при оцінці сейсмічних ризиків у майбутньому.

Нагадуємо, що кліматичні зміни завдають серйозної шкоди нашій планеті, а зусилля щодо стримування глобального потепління, на жаль, лише сприяють його подальшому посиленню. Дослідники б’ють на сполох, стверджуючи, що Земля наближається до нових екологічних катастроф.