Хімічна комунікація клітин. Дослідники виявили методи, які дозволяють відновлювати ушкодження сітківки у дорослих пацієнтів.

Вчені з Університету штату Мічиган здійснили революційний прорив у лікуванні сліпоти у собак, використавши одноразову генну терапію, яка не лише призупинила подальше погіршення зору, а й сприяла відновленню ушкоджених нервових шляхів в ретині.

Цю інформацію повідомляє журнал Science Alert.

Дослідження зосереджувалося на незвичайному спадковому розладі зору, що виникає через мутації в гені CaBP4. Цей ген відповідає за виробництво білка, який відіграє важливу роль у хімічній передачі сигналів у сітківці ока.

Дослідники ідентифікували цей ген як винуватця зниження зору у певної групи собак породи уіппет. Щоб виправити ситуацію, науковці ввели в сітківку тварин безпечний вірус, який містив робочу версію гена.

Після проведеного лікування зір собак значно покращився, особливо в умовах слабкого освітлення. Крім того, оброблені області сітківки виявилися менш підданими деградації.

Науковці виявили структурні трансформації в сітківці. Зокрема, було помічено значне розширення зовнішнього сітчастого шару (OPL), який відіграє ключову роль у передачі зорової інформації. Крім того, спостерігалося збільшення синаптичних зв'язків у клітинах, чутливих до світла.

"Ми змогли показати три окремі структурні зміни, які свідчать про пластичність дорослої сітківки. Крім того, ми не лише виявили нові елементи, але й відновили вже існуючі аномалії," – підкреслила ветеринарна офтальмологиня з Університету штату Мічиган Біллі Беквіт-Коен.

На думку вчених, мутація CaBP4 нагадує помилку в архітектурному проекті, що призводить до отримання неточних вказівок для системи. У цьому контексті генна терапія виступає як джерело коректних інструкцій для ураженої області.

Ефект лікування зберігався під час спостереження, яке тривало до трьох років. Дослідники також виявили ознаки перебудови нервових клітин навіть після значного порушення розвитку сітківки та пошкодження її зв'язків.

Науковці наголошують, що поки невідомо, чи матиме такий самий підхід аналогічний ефект у людей. Водночас результати свідчать про значну пластичність сітківки дорослих тварин і можливість формування нових нервових зв'язків.