Хмара, що простягається на 1800 км на поверхні Марса, викликає питання щодо фізичних законів: її існування здається неможливим (фото).

Астрономи з'ясували, що гігантська хмара на Червоній планеті утворюється завдяки процесу, який вважався неможливим і який ще ніде не спостерігали.

У південній півкулі Марса майже щоранку з'являється хмара довжиною від 1600 до 1800 км, яка потім швидко зникає. Вона отримала назву AMEC (Arsia Mons Elongated Cloud, витягнута хмара над горою Арсія). Фізика цього хмари суперечить усім відомим фізичним принципам земних метеорологічних явищ. В умовах Червоної планети така хмара не повинна існувати. Тепер же вчені з'ясували, що появу хмари можна пояснити за допомогою екзотичної фізики, яку ніколи не бачили ані на Землі, ані на інших світах Сонячної системи. Дослідження опубліковано в журналі Nature Geoscience, пише Live Science.

У 2018 році космічний зонд Mars Express зафіксував незвичайну видовжену хмару, що складається із замороженої водяної пари, відому як AMEC. Ця хмара виникає майже щодня навесні та влітку над згаслим вулканом Арсія, який підноситься на висоту 20 км. Її існування триває лише кілька годин на день, після чого вона зникає.

Усі ці роки вчені намагалися з'ясувати, як у атмосфері Марса, де майже немає водяної пари, може утворюватися хмара із замороженої води, до того ж такого величезного розміру, що є нехарактерним для Червоної планети. Коли вчені відмовилися від традиційної фізики земних метеорологічних явищ, вони знайшли пояснення загадковій хмарі на Марсі. Для цього в моделюванні використовувалася екзотична фізика, яка ніколи раніше не спостерігалася.

Моделювання показало, що AMEC -- це орографічна хмара. На Землі такі хмари утворюються, коли вологе повітря на своєму шляху натрапляє на гору й піднімається вгору під дією вітру. Під час підйому вологе повітря охолоджується, і водяна пара перетворюється на кристали льоду, утворюючи хмару. Але марсіанський аналог неможливо пояснити тими самими процесами, що відбуваються на Землі.

На нашій планеті орографічні хмари виникають, коли водяна пара конденсується в кристали льоду, які формуються навколо найменших частинок у повітрі, зокрема пилу. Незважаючи на те, що в атмосфері Марса також є багато пилу, цей процес там не відбувається. На Червоній планеті водяна пара безпосередньо перетворюється в кристали льоду без участі атмосферних частинок. Це схоже на утворення крапель конденсату в кімнаті, а не на склі вікна, стверджують дослідники.

Дослідження виявили, що коли повітря піднімається по схилах гори Арсія на Марсі, виникає потужна хвиля, яка виштовхує атмосферу до верхніх шарів планети. У цих висотах температура різко падає, що призводить до швидкого замерзання водяної пари. Але звідки ж береться вода, якщо в атмосфері Марса її практично немає? Відповідь полягає в тому, що основна частина води походить з товстого шару інею, що покриває верхівку гори Арсія.

Тепер вчені вважають, що подібний фізичний процес в атмосферах інших планет все-таки можливий, залишилося лише його виявити. Можливо, щось подібне відбувається й у дуже високих шарах атмосфери Землі.