Хвіст як альтернативне повітряне кермо: чи здатні білки вижити після падіння з будь-якої висоти?

Науковці поділилися інформацією про те, чи здатні ці маленькі істоти з пушистими хвостами вижити після будь-якого падіння, а також про їхнє використання хвостів у повсякденному житті.

Білки — це майстерні маленькі акробати, які вправно використовують свої хвости як повітряні стабілізатори. Багато людей хоча б раз у житті могли спостерігати за цим захоплюючим видовищем: на верхівках дерев білки виконують трюки, схожі на вражаючий паркур, демонструючи неймовірну легкість у своїх рухах. Ці тварини здатні стрибати з однієї гілки на іншу, відштовхуючись від поверхні та дивним чином орієнтуючись у повітряному просторі, як зазначає Popular Science.

Деякі білки можуть стрибати з різних висот, і дивовижно, але їм вдається залишатися неушкодженими в більшості випадків. Багато людей навіть висловлюють думку, що ці тварини здатні вижити після падіння з будь-якої висоти. Проте, доктор Натаніель Хант з Університету Небраски в Омасі попереджає, що, незважаючи на їхню спритність, ці маленькі акробати не завжди приземляються успішно.

Отже, чи здатні білки виживати після практично будь-якого падіння, і як їм це вдається? На думку науковців, вміння білок безпечно приземлятися не є випадковістю. Це, насправді, зумовлено їхньою анатомією та інстинктивними реакціями, які дозволяють цим тваринам пережити більшість падінь і швидко повернутися до звичних справ.

На думку доктора Ханта, коли білки падають, вони стикаються з трьома основними труднощами:

* темп спуску

* орієнтація тіла в повітрі;

* потужність впливу при контакті з поверхнею.

Варто зазначити, що компактні габарити білки є її перевагою: ці тварини важать приблизно 450 грамів. Малий розмір надає їй значний аеродинамічний опір, що стосується її ваги, в результаті чого повітря сповільнює її падіння. Окрім цього, білка має значно меншу кінетичну енергію в порівнянні з більшими тваринами. Але це ще не все.

За словами доктора Ханта, білки інстинктивно знають, як рухатися в повітрі та приземлятися, що допомагає їм максимально ефективно використовувати свої природні фізичні переваги. Ключову роль у цих повітряних маневрах відіграє хвіст.

По суті, хвіст білки -- це не просто пухнастий парашут. При низькій швидкості руху в повітрі аеродинамічні сили невеликі, проте білка може використовувати інерційні рухи хвоста, щоб перерозподілити кутовий момент відносно тіла і тим самим керувати його орієнтацією. Простіше кажучи, білки використовують хвіст, щоб контролювати процес і напрямок свого падіння.

Дослідження, проведене в 2021 році, виявило, що коли білки стикаються з несподіваним падінням, вони здатні миттєво обертати свої хвости. Це обертання змушує інші частини тіла рухатися в протилежному напрямку. Хант проводить аналогію між функцією хвоста білки та роботою "маховика" на космічному кораблі: наприклад, коли хвіст прискорюється в одному напрямку, це сприяє поверненню або стабілізації тіла в іншому напрямку.

#

Інші публікації

У тренді

informnauka

Використання будь-яких матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на данний сайт.

© Новини зі світу науки - informnauka.com. All Rights Reserved.