Персональний потенціал українських вищих навчальних закладів: стратегії утримання та стимулювання викладацького складу.

Українські університети втрачають талановитих викладачів через низькі зарплати, нестабільне фінансування та бюрократію. Покращення умов праці є критично важливим.

Наші вищі навчальні заклади формують кваліфікованих спеціалістів, а науковці публікують свої роботи в авторитетних виданнях. Викладачі мають високий рівень знань та професійної підготовки. Проте щороку ми втрачаємо талановитих вчителів, молодих дослідників та досвідчених професорів, які змушені шукати кращі умови роботи за межами країни або в успішних галузях.

Головні причини стали зрозумілі ще до початку війни, але тепер їх вплив посилився через воєнні обставини. По-перше, це невисокі заробітні плати та нестабільність фінансування, які змушують багатьох викладачів поєднувати кілька робіт або шукати додаткові джерела доходу, відволікаючи їх від основної діяльності у сфері викладання та науки.

Ще однією суттєвою проблемою є брак ефективних стимулів для кар'єрного розвитку. Зазвичай захист дисертації або отримання наукового ступеня не відкриває багато нових перспектив і мало впливає на підвищення заробітної плати.

Окрім цього, більшість викладачів страждає від перевантаження через велику кількість годин, проведених у класах, а також через бюрократичні процедури. Замість того, щоб займатися науковими дослідженнями та ефективно взаємодіяти зі студентами, вони змушені витрачати багато часу на додаткову роботу, пов’язану зі складанням навчальних програм та підготовкою різноманітних звітів. До цього ще й додається брак міжнародної інтеграції, що суттєво обмежує можливості викладачів для розширення своїх професійних горизонтів і участі в міжнародних наукових проектах.

Щоб збудувати університети, здатні реагувати на виклики, які постають перед нами в майбутньому, необхідно створити умови, які дозволять викладачам бачити своє професійне майбутнє саме в українських навчальних закладах.

Справедлива компенсація праці є важливим аспектом. Фінансування вищих навчальних закладів повинно бути стабільним і зрозумілим, і залежати не лише від чисельності студентів, а й від якості освітніх і наукових результатів. Педагоги повинні отримувати не тільки основну зарплату, але й додаткові винагороди за публікації у рейтингових виданнях, залучення грантових коштів та впровадження новаторських методик навчання.

Університетам необхідно активізувати корпоративне співробітництво, залучаючи бізнес до фінансування різних факультетів, кафедр і наукових проектів. У країнах Європейського освітнього простору значна частина фінансування університетів надходить від індустрії, що дає можливість забезпечувати конкурентоспроможні зарплати для викладачів.

В українських закладах вищої освіти необхідно забезпечити сприятливі умови для науково-педагогічних працівників, щоб вони могли активно подавати заявки на різноманітні грантові програми ЄС та міжнародного освітньо-наукового середовища. Це має велике значення не лише для залучення додаткових фінансових ресурсів до їхніх доходів, але й для формування комфортних умов праці в сучасно обладнаних офісах.

В залежності від своїх особливостей і переваг, університет має можливість залучати від держави значно більші фінансові ресурси. Важливо визначити пріоритети розвитку, зосереджуючи увагу на ключових і найзначніших напрямках досліджень, а також чітко реагувати на найактуальніші вимоги держави в сфері освіти.

Не можна ігнорувати важливість ефективного управління інфраструктурою, оскільки в багатьох університетах України вона є досить складною та часто застарілою. В більшості випадків саме тут можна виявити значні фінансові ресурси, які варто та потрібно інвестувати в розвиток персоналу.

Ще одним ключовим моментом є зниження бюрократичних зобов'язань. Автоматизація адміністративних процедур дасть змогу викладачам зекономити значну частину часу, який вони витрачають на підготовку звітів, і присвятити його більшій кількості навчальних і дослідницьких занять.

Покращення внутрішньої взаємодії з використанням можливостей цифрових платформ дозволяє зекономити багато часу і зусиль при підготовці силабусів, робочих програм навчальних курсів, навчальних планів освітніх програм.

Запровадження репозиторіїв наукових досліджень сприяє автоматизації процесу створення наукових звітів для співробітників, що, у свою чергу, оптимізує їх роботу, дозволяє зекономити ресурси, а також робить університети більш відкритими, що позитивно впливає на їх вебометричні рейтинги.

Електронний документообіг значно прискорює процес ухвалення управлінських рішень щодо різних запитів, пов'язаних з працівниками. Це ключовий аспект, який дозволяє співробітникам уникати рутинних поїздок університетом для подачі заяв, звернень та інших документів.

І це тільки декілька прикладів, а є ще зручні інструменти формування розладів, навчального навантаження, ведення успішності та багато інших, які мають спрощувати життя.

Не менш важливим є забезпечення доступу до міжнародних освітніх і наукових програм. Програми академічної мобільності мають бути доступними для викладачів так само як і для студентів. Для цього потрібна розширена грантова підтримка стажувань за кордоном, що дозволить розширювати міжнародне партнерство і підвищувати престиж українських університетів. Не слід недооцінювати також підтримку запровадження англомовних програм викладання, що дозволить у час післявоєнного відновлення України залучати іноземних студентів, а вже зараз будувати програми подвійних чи спільних дипломів з потужними європейськими університетами.

Ключовим чинником прогресу університетів є вкладення ресурсів у наукову діяльність та формування сучасних дослідницьких умов. Важливо, щоб університети розвивали програми підтримки грантів для науковців, надаючи їм допомогу в підготовці заявок на фінансування та спрощуючи адміністративні процеси.

Ключовим аспектом є розробка механізмів комерціалізації наукових інновацій, що дозволить університетам реалізовувати свої відкриття у вигляді реальних бізнес-проектів. Європейські виші активно співпрацюють з компаніями в галузі інформаційних технологій та біотехнологій, що надає можливість викладачам залучатися до комерційних ініціатив, не відволікаючись від їхньої академічної роботи.

Щоб ці зміни стали реальністю, необхідні конкретні дії, не лише на рівні держави, а й на рівні університетів. На інституційному рівні потрібно оптимізувати адміністративні процеси, розширювати співпрацю з бізнесом і створювати умови для кар'єрного розвитку викладачів, зокрема через міжнародні проєкти та інноваційні освітні програми.

На рівні держави розпочинається реалізація нової моделі фінансування вищих навчальних закладів, яка враховуватиме якості освітніх програм і наукові успіхи. Також активно тестуються нові процедури для спрощення акредитаційних процесів через інституційну акредитацію. Вживаються заходи для оптимізації витрат шляхом цільового інвестування в наукову інфраструктуру, а також розробляються ефективні механізми підтримки українських дослідників.

Щоб створити потужні університети, нам необхідно забезпечити викладачам достойну оплату праці, стабільні умови для виконання їхніх обов'язків, доступ до наукових ресурсів та можливості для міжнародної співпраці. Українські університети повинні перетворитися на не тільки навчальні заклади, але й на середовище, де викладачі прагнуть працювати, займатися дослідженнями та розвивати свої професійні навички. І це цілком досяжно.