Книги, що навчають, як уникати помилок, яких припустилися наші попередники.

Протягом усіх епох, історики завжди усвідомлювали, що без минулого неможливо сформувати історію, тому зазвичай починали з віддалених часів. Це не є дивним, адже вони зустрічалися з тими ж викликами, що й сучасні керівники.

У будь-якому разі, всі книжки у цій добірці -- це урок того, як учитися на здобутках попередників і не повторювати їхніх помилок.

Брюс Акерман. Революційні конституції. Харизматичне лідерство і правовладдя. - К.: Наш формат, 2026

У цій книзі один із найвідоміших і водночас найсуперечливіших американських експертів у галузі конституційного права виступає на захист демократичного популізму, який традиційно вважається загрозою для демократії — ніби-то джерелом демагогії та реакційних рухів. У своєму дослідженні "Революційні конституції" Брюс Акерман переносить нас до Індії, Південної Африки, Італії, Франції, Польщі, Бірми, Ізраїлю та Ірану, аналізуючи боротьбу за демократичні конституції. Спираючись на понад 25 років компаративних досліджень, він демонструє, що незважаючи на різницю, такі лідери, як Неру, Мандела та де Ґолль, у вирішальні моменти діяли схожим чином, досягаючи значних результатів. Замість того, щоб використовувати свою харизму для утримання влади, вони інвестували її в легітимацію громадян і демократичних інституцій. Повертаючись до США, автор підкреслює, що навіть у часи Трампа система стримувань і противаг не зможе вижити, якщо звичайні громадяни не стануть її захисниками. Щодо самої "революційності", Акерман зазначає: "Революції з людським обличчям є надзвичайно амбітними — це, насправді, найпотужніші колективні дії, на які здатні люди. Але вони не прагнуть кардинально змінити суспільство. Натомість вони зосереджуються на конкретних аспектах суспільного або політичного життя та мобілізують активістів для відмови від панівних переконань і практик, що стосуються тих сфер, які їх цікавлять, залишаючи недоторканими інші звичаї. Поки живе покоління революціонерів, яскраві спогади про їхню боротьбу проти старого режиму стають ключовим джерелом для легітимації їхньої влади, тоді як величні декларації в конституційних текстах відіграють лише другорядну роль".

Катерина Диса. Історія з відьмами. Суди про чари в українських воєводствах Речі Посполитої XVII-XVIII століття. - К.: Локальна історія, 2026

Це дослідження допомагає зазирнути в будні ранньомодерного суспільства - його страхи, конфлікти та способи їх розв'язати. Зокрема український матеріал в "Історії з відьмами" Катерини Диси подано в ширшому європейському контексті, що дає змогу побачити спільне й відмінне між локальними судовими процесами та відомими з історіографії "полюваннями на відьом". Так, наприклад, звинувачення у чарах були частиною повсякденного життя на українських землях у XVII-XVIII століттях. Тогочасні люди з'ясовували стосунки через неврожаї, зачаровану худобу, раптові хвороби, знеславлення чи конфлікти поміж сусідами. Про це ми знаємо із судових матеріалів, що дійшли до нашого часу. Однак, те, що ж насправді було приховано за цими справами й судовими процесами про чари, у книжці Катерини Диси представлено не лише як прояв забобонів, але також як відображення глибших соціальних напружень, страхів і уявлень про справедливість. Авторка відтворює розгляд справ, розповідає про роль тортур, чуток і репутацій у винесенні вироків. Спираючись на майже 200 справ, вона показує, як діяли правові механізми, як церковні та народні уявлення про демонічне впливали на судову практику й ким були люди, яких підозрювали у відьомстві.

Володимир Горбулін та Валентин Бадрак. Конфлікт завтрашнього дня. Вплив технологій російсько-української війни 2022-2025 років на бойові дії. - Київ: Брайт Букс, 2026.

Автори цієї книги знову підкреслюють, що ми стали свідками важливого історичного моменту: російсько-українська війна не лише вийшла на новий рівень, перетворившись на найбільший сучасний конфлікт, а й стала полем для експериментів у формуванні образу воєн майбутнього. У праці "Війна майбутнього" Володимира Горбуліна та Валентина Бадрака представлено стратегічне бачення виживання нації в умовах, де технологічна перевага стає єдиним надійним бар'єром проти агресії. Автори досліджують технологічний прогрес між 2022 і 2025 роками, що кардинально змінив основи військової науки. Вони також аналізують, як українська "москітна стратегія" і масове впровадження недорогих дронів здатні виснажувати коштовні оборонні системи супротивника. В книзі розглядається, чому традиційні танки та вертольоти втрачають свою перевагу, а на полі бою з’являються "зони смерті", контрольовані штучним інтелектом. Обговорюються унікальні гібридні технології, такі як FrankenSAM, а також перетворення морських дронів на ефективних мисливців за літаками і флотами. Космічна розвідка та зброя, що базується на нових фізичних принципах (лазери, електромагнітні імпульси), стають реальністю сучасних бойових дій. Читачі знайдуть ексклюзивні прогнози розвитку подій на 2026 рік і зрозуміють, чому досвід України стає предметом вивчення для найпотужніших армій світу, від США до Японії. Передмова керівника Офісу Президента України Кирила Буданова надає виданню особливу значущість, розкриваючи деталі формування нової військової реальності. Отже, ця книга є незамінним джерелом інформації для тих, хто прагне зрозуміти правила війни нового покоління. Вона допоможе осягнути, як креативне мислення та технологічна перевага стають асиметричною зброєю проти переважаючих сил агресора.

Кел Ньюпорт. "Цифровий мінімалізм: Як знайти фокус у світі інформаційного шуму". - Київ: Наш Формат, 2026.

Розмірковуючи про те, як ми автоматично звертаємося до наших смартфонів — у черзі, під час сніданку або навіть під час бесіди, стає очевидним, що дедалі важче завершити прочитання книги, зосередитися на роботі чи просто побути на самоті зі своїми думками. Автор цієї книги пропонує вирішення цієї проблеми, нагадуючи, що ми не одинокі і що це не наша особиста провина. Соціальні мережі та додатки розроблені таким чином, щоб максимально привертати нашу увагу, а індустрія заробляє трильйони, використовуючи наш час. У "Цифровому мінімалізмі" Кела Ньюпорта, професора комп'ютерних наук у Джорджтаунському університеті, йдеться не лише про одноразовий цифровий детокс або рекомендації на кшталт "вимкніть сповіщення", а про комплексну філософію — цифровий мінімалізм. Це підхід до використання технологій, який вимагає усвідомленості та вибірковості, дозволяючи зберігати лише ті інструменти, які відповідають вашим справжнім цінностям, і безжально позбавлятися всього зайвого. Що ж пропонує ця книжка? По-перше, 30-денний план "цифрового очищення" — метод, який допоміг тисячам людей відновити контроль над своєю увагою. По-друге, практики усамітнення, необхідні для досягнення ясності мислення, творчої продуктивності та емоційної стабільності. І, нарешті, принципи якісного дозвілля — як замінити безкінечне прокручування стрічки на діяльність, що приносить сенс і допомагає підвищити власні навички. "Цифровий мінімалізм не заперечує інновації епохи інтернету, — зауважує автор, — а радше ставить під сумнів, як багато людей взаємодіють з цими технологіями. Я сам є комп'ютерним науковцем і заробляю на життя, розвиваючи сучасні цифрові інструменти. Як і багато моїх колег, я захоплений можливостями, які відкриває технологічне майбутнє. Однак я переконаний, що ми не зможемо повною мірою використати цей потенціал, якщо не навчимося контролювати своє цифрове життя і усвідомлено обирати інструменти, якими користуємося, а також причини і умови їх використання. Це не є реактивним підходом, а проявом здорового глузду".

Боріс Джонсон. Кайданів нема. - Х.: Vivat, 2026

У цій книжці її автор - колишній мер Лондона, міністр закордонних справ, прем'єр-міністр та голова консервативної партії - постає не лише талановитим політиком, але й майстерним творцем автобіографічної прози, який знає, чим захопити увагу читачів. І не дивно, що "Кайданів нема" Боріса Джонсона стала бестселером саме завдяки відвертій, живій, емоційній розповіді, а також залаштунковим інсайтам, що не звучали раніше. Тож у цьому автобіографічному нонфікшні про свій політичний шлях самоіронічний та відвертий, автор розповідає про свою кар'єру, на яку припали численні кризи й випробування. Не оминаючи увагою професійних успіхів, він наважується говорити про власні контроверсійні рішення й політичні скандали, обираючи дотепний та захопливий стиль письма. Те, що могло стати стриманими мемуарами у виконанні іншого політика, перетворюється на захопливу й дотепну подорож із Джонсоном. З особливою харизмою, що лине крізь прозу, автор ділиться особистими роздумами про владу, відповідальність і політичну спадщину. Він пояснює мотивацію власних численних рішень і позицій, як-от відстоювання Брекзиту чи введення локдауну під час Covid-19, коли було ухвалено рішення не встановлювати карантин. Загалом книга дозволяє краще зрозуміти підхід Джонсона до політики. У переконанні, що Британія заслуговує великого майбутнього, політик готовий жертвувати своїм іміджем та йти на непопулярні рішення. Такою є управлінська стратегія Джонсона. Чи окупилася відданість справі й готовність жертвувати популярністю серед населення? Це одне з питань, на які зможе відповісти публіка після читання цієї чесної, талановитої автобіографії.