Космічний загадковий випадок. Величезна зірка в галактиці Андромеда трансформувалася в чорну діру без супутнього вибуху.

Дослідники виявили вражаючу подію в сусідній галактиці Андромеда: одна з її найяскравіших зірок безшумно перетворилася на чорну діру, обійшовши етап видовищного вибуху наднової.

Це відкриття, ініційоване командою астронома Кішалая Де з Колумбійського університету, ставить під сумнів усталені уявлення про загибель масивних зірок. Зазвичай, такі об'єкти завершають своє існування вражаючим спалахом, який освітлює всю галактику. Однак зірка M31-2014-DS1 пішла іншим шляхом.

Перші ознаки трансформації були зафіксовані ще у 2014 році, але залишалися непоміченими в архівах роками. Зірка-надгігант, яка спочатку була приблизно в 13 разів важчою за Сонце, перебувала на відстані близько 2,4 мільйона кілометрів (у масштабах міжгалактичного простору -- 2,5 мільйона світлових років). У 2014 році телескоп NEOWISE зафіксував посилення її інфрачервоного свічення на 50%, що свідчило про викид пилу.

Проте замість очікуваного вибуху яскравість зірки почала стрімко падати в усьому спектрі.

До 2023 року цей об'єкт цілковито зник з видимого спектру, а його загальна енергоефективність знизилася щонайменше у десять разів. Дослідження показали, що це не було наслідком пилового затінення, як у випадку з Бетельгейзе, а свідчило про повне припинення процесів термоядерного синтезу. Ударна хвиля всередині зірки ослабла, і матеріал просто впав назад у новостворену чорну діру. За оцінками вчених, маса цієї чорної діри приблизно у п'ять разів перевищує масу Сонця, а діаметр її горизонту подій складає близько 30 кілометрів.

Це відкриття, опубліковане в журналі Science, доводить, що "невдалі наднові" можуть бути набагато поширенішим явищем, ніж вважалося раніше.

Дослідники вважають, що хаотичний вплив гравітації та газового тиску в ядрі зірки не завжди призводить до її руйнації. Приклад M31-2014-DS1 свідчить про те, що масивні зірки можуть зникати буквально на очах, залишаючи після себе лише невидиму гравітаційну пастку, що суттєво змінює наше сприйняття життєвих циклів космічних об'єктів.