Переліт птахів, подібний до лелеки з 80-сантиметровим дзьобом, розвіяв численні стереотипи.

У 1822 році в Німеччині, неподалік від сучасного міста Клюц, відбулася подія, яка кардинально змінила уявлення європейських вчених про зимові маршрути птахів. Мисливець підстрелив білого лелеку, який виявився особливим – з його шиї виходив 80-сантиметровий спис, що стався там внаслідок попереднього поранення.

Раніше науковці щиро вважали, що ластівки ночують на дні водойм, а лелеки відправляються у мандрівку на Місяць. Як один лелека з застряглим списом у шиї змінив наше розуміння міграції птахів, розповідає 24 Канал, посилаючись на "Дзеркало тижня".

Цікаво Рідкісне явище: в Україні помітили одного із найекзотичніших птахів у світі

Як зазначає доктор філософії Петро Катеринич, XVII століття стало періодом бурхливого розвитку Просвітництва в Європі. У цей час Ньютон вже сформулював закони гравітації, а Галілей підтвердив, що Земля обертається навколо Сонця. Проте найвидатніші розуми континенту все ще не могли пояснити, куди щороку зникають мільйони птахів восени.

Ще в IV столітті до нашої ери Арістотель запропонував дві теорії.

І такі версії панували в науці майже дві тисячі років. Зокрема, батько біологічної систематики Карл Лінней вірив, що ластівки зимують під водою. А засновник палеонтології Жорж Кюв'є не заперечував гіпотези про сплячку.

Лише в 1864 році англійський вчений Чарльз Мортон спростував концепцію підводної сплячки, адже птиці не мають можливості дихати під водою. Замість цього він запропонував альтернативну теорію: вони зимують на Місяці. Мортон докладно розрахував, що подорож триває 60 днів, а птахи долають відстань зі швидкістю приблизно 200 кілометрів на годину, харчуючись заздалегідь накопиченим жиром і в основному сплять під час польоту. Відсутність атмосферного опору полегшує їхній шлях, а низька гравітація сприяє подоланню великих відстаней. На той час це виглядало як абсолютно наукова гіпотеза, відповідна уявленням про космос.

"Куди ж іще могли направитися ці істоти, якщо не на Місяць?" - риторично зауважив Мортон.

І справді: у той час в Європі ніхто не міг зрозуміти, куди діваються птахи. Здавалося, вони просто розчиняються у блакиті неба.

Повертаємося до нашого лелеки, виявленого поблизу села Клюц на узбережжі Балтійського моря в Німеччині. Цю птаха застрелив місцевий мисливець, і коли він підійшов ближче, то побачив вражаючу картину: шия лелеки була проколота довгим дерев'яним списом з залізним наконечником.

Лелеку доставили до Ростоцького університету, де ботанік Генріх Густав Флерке провів ґрунтовне дослідження. Вченому вдалося встановити, що спис мав широкий залізний наконечник, закріплений за допомогою жил до древка, виготовленого з дрібнопрожилкової тропічної деревини. Таким чином, він зробив висновок, що птаха поранили в районі верхнього Нілу, на території сучасного Судану, де подібні списи використовувалися для полювання. Це свідчило про те, що лелека подолав понад 3000 кілометрів з африканською зброєю, яка застрягла у його шиї.

Німецькі дослідники назвали цю знахідку Pfeilstorch, що в перекладі означає "лелека зі стрілою". Птаха, який був знайдений разом зі списом, наразі можна побачити в зоологічній колекції Ростоцького університету. Однак це не був єдиний випадок: протягом наступних десятиліть було зафіксовано ще 24 подібні знахідки.

Орнітолог Ернст Шюц згодом систематизував ці спостереження. Було виявлено навіть лебедів і гаг, які мали стріли інуїтів — це стало свідченням міграцій до Арктичного регіону.

Той же лелека зі списом нині виставлений як експонат в університеті Ростока / Фото Zoologische Sammlung der Universität Rostock.

Спис пройшов крізь ніжні тканини шиї та обійшов хребет, основні кровоносні судини та дихальні шляхи. Довга та гнучка шия лелеки забезпечує достатньо простору між критично важливими елементами.

Також, особлива дихальна система птахів, що складається з повітряних мішків, які з’єднані з порожнистими кістками, дозволяє їм виживати навіть при часткових ушкодженнях трахеї.

Поки науковці з Європи дискутували щодо Місяця та підводної сплячки, українці вже мали свою версію відповіді на запитання про зимівлю птахів, яку вони називали "Вирієм".

У слов'янській міфології "Вирій" (також "Ирій", "Урай") - це тепла благодатна країна далеко на сході або півдні, за морем. Там панує вічне літо, росте Світове Дерево, в кроні якого живуть птахи та душі померлих. Це місце, де немає страждань і турбот. Так ми сьогодні уявляємо собі рай.

Як підкреслює українська філософиня Олена Предко, етимологія терміна "вирій" тісно пов'язана з іншими поняттями, такими як рай (символ вічного тепла і щастя), рій (як дія рою, скупчення), та обрій. Деякі науковці вбачають у ньому зв'язок із динамікою – рухом, як-от "ринути", а також з плинністю повітряних потоків. Стародавнє українське слово "ир" вказувало на схід сонця та теплі місця.

Щоправда, уявлення про Вирій було ієрархічним: у верхній частині Світового Дерева - пташиний рай, де мешкають птахи та душі праведників. Під корінням - "гадючий вирій", куди на зиму повзуть змії. А ворота охороняв бог Велес, який тримав ключі від потойбічних світів.

У весняних народних піснях присутній образ відкриття Вирію за допомогою ключа. Згідно з переказами, ці ключі спочатку належали вороні, але через її провину перед Богом, вони були передані зозулі — птахові, що першою відлітає у Вирій і останньою повертається назад.

Птахи, що повертаються з Вирію, згідно з народними віруваннями, приносять із собою тепло і нове життя. В українському фольклорі відображені давні уявлення про перевтілення: відліт птахів до Вирію пов'язує з переміщенням душ у інший світ, де на свій час чекають душі ще ненароджених дітей. Відтак, виникло й народне повір'я: "Звідки беруться діти? - Приніс бузько, або бусол" (так в народі називали лелек, - 24 Канал).

Володимир Мономах у своєму творі "Повчання" згадує про пернатих, які навесні "из ирья идут" за волею Божою. Таким чином, ідея міграції птахів — хоч і в міфологічному контексті — була відома слов'янським народам вже багато століть до випадку зі лелекою в Німеччині.

Сьогодні ми впевнено можемо відстежувати маршрути птахів. Завдяки GPS-трекерам, супутниковому моніторингу, кільцюванню та іншим інноваційним технологіям нам доступна інформація про кожен крок їхньої міграції.

Науковці навіть вирахували відстань:

Крім того, в Україні існує унікальна пролітна межа, яка проходить через Лівобережжя Дніпра. Лелеки з західних, центральних і північних регіонів вирушають уздовж західного узбережжя Чорного моря, перетинаючи Босфор, щоб досягти Східної Африки. У той час як птахи зі східних областей обирають південно-східний маршрут, прямують через Кавказ.

Під час весняного перельоту лелеки можуть долати до 550 кілометрів щодня в Африці та понад 350 кілометрів у Європі. Вони подорожують вдень, зазвичай на висоті близько 1,5 кілометра, скористуючись тепловими потоками повітря. Саме тому ці птахи обходять морські простори, оскільки там відсутні термічні потоки.

Pfeilstorch з Клюца став важливою віхою в розвитку орнітології, хоча не став миттєвим відкриттям. Навіть після 1822 року деякі дослідники продовжували дотримуватися думки про підводну сплячку. Лише завдяки масовому кільцюванню птахів наприкінці XIX століття вдалося остаточно підтвердити теорію міграції.

Сьогодні відомо, що полярний крячок щороку проходить більше ніж 70 тисяч кілометрів, здійснюючи міграцію від Арктики до Антарктики і назад. Птахи здатні орієнтуватися за допомогою магнітного поля нашої планети. Крім того, у пісні чагарникової очеретянки можна розпочути звуки, що нагадують про 45 видів птахів з Африки, відображаючи атмосферу її зимових місць.

Сучасні наукові знання значно перевершують ті, які існували 200 років тому. Дослідники виявили, що зміни в тривалості світлового дня провокують гормональні реакції, які стимулюють птахів до міграції. Вчені з Оксфорда та Ольденбурга підтвердили, що птахи здатні "сприймати" магнітне поле Землі завдяки квантовим процесам у білку криптохромі, що міститься в їхніх очах — це подібно до вбудованої системи доповненої реальності.

Проте деякі питання все ще чекають на свої відповіді: яким чином мозок аналізує ці сигнали? Як птахи створюють у своїй свідомості ментальні карти маршрутів? Чому молоді лелеки, які ніколи не відвідували Африку, вміють знаходити туди дорогу? Міграція залишає нас у захопленні і продовжує бути одним з найзахопливіших явищ природи.