Місяць забезпечував додатковий бар'єр для захисту людства від радіаційних впливів.

Земля володіє потужною магнітосферою — величезною невидимою "бульбашкою", яка відхиляє сонячний вітер та захищає нашу планету від різноманітних космічних загроз. Раніше вважалося, що цей захист поширюється на Місяць лише тоді, коли він проходить через хвіст магнітосфери під час свого 27-денного обертання. Проте нове дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, показує, що людство не усвідомлювало повною мірою масштаби захисної дії Землі.

Астрофізики виявили, що магнітосфера створює особливу "порожнину", яка продовжує захищати поверхню Місяця від шкідливого випромінювання навіть тоді, коли наш супутник перебуває далеко за межами щита.

Це відкриття стало можливим завдяки аналізу даних китайського місяцехода Chang'e-4, який працює на зворотному боці Місяця, а також спостереженням орбітального апарата NASA LRO.

Вчені очікували, що рівень радіації за межами магнітосфери буде постійним і високим. Проте прилади зафіксували 20-відсоткове зниження потоку частинок у період "до полудня" за місячним часом. Це означає, що Земля якимось чином встигає "відфільтрувати" частину космічних променів навіть на відстані.

"Ми були відверто здивовані. Але з погляду фізики це має абсолютний сенс. Магнітосфера забезпечує набагато більший захист, ніж ми очікували раніше", -- пояснює Роберт Віммер-Швайнгрубер, астрофізик із Кільського університету.

Найсерйознішу небезпеку для здоров'я потенційних жителів місячних колоній представляють не тільки сонячні спалахи, але й галактичні космічні промені. Йдеться про частинки, такі як протони та ядра гелію, які прискорюються під час вибухів наднових зір до швидкостей, що наближаються до швидкості світла.

Виявлене зниження радіації на 20% стосується, в основному, низькоенергетичних іонів. Це надзвичайно важлива новина, адже саме ці частинки є основними "погрозами" для шкіри космонавтів. Оскільки шкіра є найбільшим органом людського тіла, зменшення її опромінення є значною перевагою для забезпечення безпеки під час тривалих космічних експедицій.

Це відкриття є надзвичайно актуальним зараз, коли програма NASA Artemis II та китайські місячні проєкти готуються повернути людей на поверхню супутника. Розуміння того, де і коли рівень радіації падає, допоможе краще планувати графіки виходів у відкритий космос та розміщення модулів.

Проте вчені застерігають: космос залишається непередбачуваним. Попри додатковий захист від Землі, сонячні спалахи все ще можуть миттєво підвищити рівень радіації у 10 разів. Космічна погода -- це складне рівняння з багатьма невідомими, але тепер ми знаємо, що у нас є надійніший союзник, ніж ми сподівалися.

Раніше ми повідомляли про те, як полярні сяйва досягали екватора 41 тис. років тому.