На Урані зафіксували надзвичайно високі показники радіації, і науковці озвучили можливі причини цього явища.

Надзвичайно потужні радіаційні пояси Урана, які були виявлені вченими у 1986 році, можуть насправді не бути сталими. Раніше вважалося, що це є характерною ознакою цього газового гіганта нашої Сонячної системи, проте науковці не змогли знайти пояснення такої аномалії. Наразі виникла нова гіпотеза, згідно з якою ці радіаційні пояси можуть бути тимчасовим явищем, викликаним потужною Сонячною бурею.

Ця буря виникла саме під час прольоту "Вояджера-2" біля Урану у 1986 році, що стало єдиною можливістю космічного апарату наблизитися до цієї планети. Таку думку висловлює команда вчених на чолі з професором Робертом Алленом з Південно-західного університету в Техасі, США.

Таким чином, біля Урану здійснив свій візит лише один космічний апарат, і це сталося лише один раз. "Вояджер-2" не зафіксував жодних сонячних бур, хоча й не був спеціально налаштований для цього.

Проте, якщо під час його присутності біля Урану дійсно відбувся потужний корональний викид з Сонця (який викликає магнітні бурі і, відповідно, посилює сонячний вітер), тоді загадка Урана перетворюється з незрозумілого фізичного явища на звичний природний процес.

Відомо, що "Вояджер-2" наблизився до Уранау, коли вісь обертання цієї планети була спрямована майже в бік Сонця. Це й "створило незвичайні умови, які, ймовірно, посилили реакцію атмосфери Урана на сонячний вітер".

Чому це припущення зроблено лише зараз, а не у 1986 році? Професор Роберт Аллен пояснює це доволі просто - за його словами, "наука пройшла довгий шлях з часів прольоту "Вояджера-2".

Дослідники припускають, що інтенсивна хвильова активність на Урані, викликана магнітною бурею, могла не лише розсіювати електрони в атмосфері, але й "накачувати" їх до екстремальних рівнів енергії випромінювання, які зафіксував зонд.

Уран - сьома від Сонця велика планета Сонячної системи, що належить до газових гігантів. Діаметр Урана в 4 рази більший за Землю, а його маса в 14,5 раза більша за земну, що робить його третьою за діаметром і четвертою за масою планетою Сонячної системи. Як й інші газові гіганти, Уран має систему кілець та магнітосферу, але остання не така, як на Землі і магнітні полюси змінюються з кожним обертом планети.

До того ж, навколо Урану обертається 27 місяців.

На відміну від таких газових гігантів, як Сатурн і Юпітер, які в основному складаються з водню і гелію, у внутрішніх шарах Урана та його "сестри" Нептуна немає металічного водню. Натомість в цих планетах присутні численні високотемпературні форми льоду. Саме через це астрономи віднесли їх до окремої групи, відомої як "крижані гіганти". Зокрема, внутрішня структура Урана переважно складається з льодових компонентів і гірських порід.

Однак, основними компонентами атмосфери Урана є водень та гелій. Вражаюче, що ця планета володіє найнижчою температурою атмосферних шарів у нашій Сонячній системі — найнижчий показник досягає мінус 224 градусів за Цельсієм.

Як повідомляло видання OBOZ.UA, вчені виявили нові факти про тривалість дня на планеті Уран, з'ясувавши, що одна доба на цій планеті триває на 28 секунд довше, ніж було відомо раніше. Це важливе відкриття стало можливим завдяки точним вимірюванням, проведеним за допомогою космічного телескопа "Хаббл".