Не лінивці і не черепахи: дослідники виявили, які тварини є найбільш повільними у світі.

Зазвичай фокус уваги зосереджений на тваринах, які вражають своєю неймовірною швидкістю. Однак існують і такі істоти, чиє існування відбувається в повільному ритмі. Дослідники з Лондонського музею природознавства виявили, які з них рухаються настільки повільно, що швидкість практично не впливає на їх шанс вижити.

У різних середовищах найбільш повільними вважаються морські та наземні істоти, які обрали альтернативні способи пристосування. Їхня повільність часто компенсується винятковими вміннями – від мистецтва маскування до специфічних методів добування їжі. Про це повідомляє Live Science.

Медлительні істоти океану.

Джеймс Маклейн, старший куратор риб'ячого відділу Лондонського музею природної історії, зазначив, що швидкість у світі тварин може бути визначена кількома способами. Один із методів полягає у вимірюванні часу, необхідного тварині для проходження визначеної дистанції.

У цьому контексті актинія може бути визнана найповільнішою істотою. Її швидкість руху становить всього 10-25 сантиметрів за годину, і це лише тоді, коли вона намагається знайти новий дім. Чаще за все актинія залишається цілком статичною.

Ще одним прикладом надзвичайно повільної істоти є карликовий морський коник (Hippocampus zosterae). Цю рибу вважають найповільнішою у світі та однією з найбільш неповоротких тварин на Землі. Причина цього полягає у її вертикальному положенні під час плавання і в дуже маленькому спинному плавці, який має обмежену потужність для пересування у водному середовищі. "Якщо б ви змусили його рухатися, то для подолання півтора метра йому знадобилася б ціла година", - зазначив Маклейн.

Однак така повільність не є перешкодою для морського коника. Він зазвичай проводить більшість свого часу, тримаючись за морську траву своїм довгим хвостом, харчуючись дрібними ракоподібними, які пропливають повз. На думку експерта, "їжа самостійно знаходить його, тому швидкість йому не потрібна". Крім того, у цих риб досить мало ворогів, адже їхні тіла захищені потужними кістковими пластинами. Отже, морським коникам практично не потрібно втікати.

Єдиний момент, коли ці істоти проявляють більшу активність, - це сезон розмноження. "Це дійсно вражаюче видовище, адже вони танцюють один з одним... Наче координують свої рухи", - поділився Маклейн. Він зазначив, що ця "хореографія" може тривати багато годин, і саме цей "танець залицяння" є найяскравішим проявом поведінки морських коників.

У холодних водах Північної Атлантики мешкає надзвичайно повільна істота - гренландська акула (Somniosus microcephalus). Ця акулоподібна риба може досягати довжини до 7,3 метра, але її швидкість пересування є вкрай невеликою - всього 3 км/год. Ця стародавня риба плаває в крижаних водах, переважно живлячись мертвими морськими істотами. "Їй не потрібно швидко рухатися, тому з часом її швидкість значно знизилася", - зазначив Маклейн.

Переміщення по землею

Серед усіх наземних тварин банановий слимак славиться своїм надзвичайним повільним темпом. За інформацією Джона Аблетта, старшого куратора секції молюсків у Лондонському музеї природної історії, цей слимак пересувається з приголомшливою швидкістю всього 0,0096 км на годину.

Хоча встановити точну швидкість різних видів тварин може бути складно, слід зазначити, що молюски значно відстають від інших у своїй рухливості.

"Деякі молюски взагалі не рухаються у своєму дорослому житті, деякі двостулкові молюски постійно сидячі", - зазначив Аблетт. "Вони загалом повільно рухаються... Якщо подумати про інші групи, такі як жуки, павуки чи мурахи, наприклад, вони маленькі, часто менші за слимаків і равликів, але набагато швидші".

Попри це, серед молюсків спостерігається певна різниця у швидкості. Так, звичайний садовий равлик (Cornu aspersum) пересувається значно швидше за бананового слимака і може долати відстань зі швидкістю близько 0,048 км на годину.

Ще одним прикладом повільного світу є гігантські галапагоські черепахи (Chelonoidis niger). Ці рептилії пересуваються зі швидкістю близько 0,26 км на годину, що змушує їх витрачати багато часу навіть на короткі відстані. Для порівняння, людина аналогічних розмірів зазвичай ходить пішки зі швидкістю приблизно 4,5 км/год.

До повільних наземних мешканців відносяться також деревні ссавці. Повільні лорі (Nycticebus) — це мініатюрні примати, які, як випливає з їхньої назви, пересуваються по деревах дуже повільно та обережно. Вони здатні годинами залишатися в одному положенні, пильно спостерігаючи за навколишнім середовищем своїми великими очима. Коли ж вони все ж вирішують рухатися, їхня швидкість не перевищує приблизно 1,8 км/год.

Темп і габарити

Існує альтернативний метод оцінки швидкості, який враховує розміри тіла. Деякі науковці вважають цей підхід більш об'єктивним для порівняння різних видів. Наприклад, людина може за секунду пройти значно більшу дистанцію, ніж мураха. Однак, якщо зіставити пройдений шлях з розмірами тіла, то виявляється, що мураха насправді має вищу відносну швидкість порівняно з людиною.

Діапазон швидкості істоти - це ще один фактор, який слід враховувати при визначенні найповільнішої тварини у світі, сказав професор водної біології та сталої аквакультури в Університеті Свонсі в Уельсі Рорі Вілсон. Наприклад, деякі змії можуть майже непомітно повзати, але потім швидко кидатися в засідку та ловити свою здобич.

Враховуючи ці різні риси, на думку Вілсона, титул найповільнішої тварини безсумнівно належить трипалому лінивцю (Bradypus).

"З погляду дослідника, який аналізує рух тварин у найбільш загальному розумінні — не лише перетворення з одного дерева на інше, але й швидкість, з якою вони реагують на різні подразники — дійсно вражає повільність лінивців," — зазначив Вілсон. Ці істоти здатні досягати швидкості до 1,6 км/год, але деякі оцінки свідчать, що в більшості випадків вони пересуваються лише на десятки метрів.

Їхня оригінальність полягає не лише в повільному темпі, а й у вкрай спокійних рухах. "Коли я вперше зустрів свого дикого лінивця, я був вражений його повільністю. Це нагадувало мені тайцзі", - поділився своїми враженнями Вілсон.

Для компенсації недостатньої швидкості лінивці розвинули інші адаптації. Вони вміють прекрасно маскуватися, оскільки не здатні швидко втекти від своїх ворогів. Крім того, їхня фізична сила втричі перевищує людську, що дає можливість надійно триматися на гілках дерев, навіть якщо швидкість і спритність були б більш ефективними засобами виживання.

Окрім цього, повільний спосіб життя лінивців тісно пов'язаний із їх надзвичайно низьким метаболізмом. Ці істоти здатні перетворювати листя на енергію протягом кількох днів, отримуючи з нього лише невелику кількість калорій. Вони спускаються з дерев лише один раз на тиждень, щоб задовольнити свої природні потреби.

"Чому ж вони такі повільні?" - запитав Вілсон. "Що з цього випливає для них?" Просте пояснення полягає в тому, що швидкість потребує сили, а сила, в свою чергу, вимагає енергії, яку важко і дорого отримати. Лінивці адаптувалися до життя на обмежених ресурсах, і їх повільний ритм став ефективною стратегією виживання.

Як повідомляв OBOZ.UA, білі ведмеді стали справжнім символом Арктики. Це найбільші у світі наземні хижаки, відомі своїм розкішним білосніжним хутром, проте шкіра у цих тварин зовсім не біла.