Океан на супутнику Сатурна здатний створити умови для життя: дослідники виявили надійне джерело тепла.

Стабільний тепловий процес під льодовим покривом здатен підтримувати рідкий океан протягом мільярдів років.

Науковці з Оксфордського університету, Південно-західного дослідницького інституту та Інституту планетарних наук у Тусоні виявили перші свідчення значного теплового потоку на північному полюсі Енцелада, крижаного супутника Сатурна. Це відкриття спростовує раніше існуючі уявлення про те, що активність супутника обмежується лише його південним полюсом, і демонструє, що Енцелад випромінює набагато більше тепла, ніж було передбачено, повідомляє Phys.

У статті, опублікованій в журналі Science Advances, зазначається, що внутрішня енергія Енцелада здатна зберігати його підлідний океан у рідкому стані. Наявність води, тепла, а також таких хімічних елементів, як фосфор і складні органічні сполуки, робить цей супутник одним із найбільш ймовірних місць для можливого існування життя поза межами нашої планети.

Підземний океан Енцелада залишається в стабільному стані завдяки припливному нагріванню — результату гравітаційного впливу Сатурна. Ця сила розтягує й стискає супутник під час його обертання, що генерує внутрішнє тепло. Надлишок енергії може викликати надмірну активність, тоді як її брак може призвести до замерзання океану. Тому важливо підтримувати баланс між тепловими втратами та припливною енергією для можливого існування життя.

"Енцелад є важливою мішенню в пошуках позаземного життя. Оцінка того, як довго він здатен зберігати енергію, є критично важливою для визначення його потенційної життєздатності", -- підкреслила доктор Джорджина Майлз, головний автор дослідження.

Завдяки інформації, отриманій від космічного апарата NASA Cassini, дослідники провели порівняння спостережень північного полюса супутника, здійснених у 2005 та 2015 роках. Результати показали, що температура поверхні північного полюса вища приблизно на 7 Кельвінів (-266,15 °C) у порівнянні з прогнозами, що свідчить про можливий витік тепла з підземнього океану.

Виміряний тепловий потік -- близько 46 міліватів на квадратний метр, або дві третини середнього теплового потоку земної кори. Загалом Енцелад втрачає приблизно 35 гігаватів енергії, що еквівалентно потужності понад 66 мільйонів сонячних панелей або 10,5 тисячі вітрових турбін. Разом із південним полюсом сумарні втрати тепла сягають 54 гігавати, що майже точно відповідає прогнозованому припливному нагріванню -- підтверджуючи стабільність його океану.

"Те, що ми бачимо узгодженість між тепловими втратами та припливним нагріванням, -- це переконливий доказ того, що океан Енцелада може залишатися рідким протягом геологічно тривалого часу", -- наголосила доктор Карлі Ховетт, співавторка дослідження.

Дослідники підкреслюють, що наступним етапом є встановлення віку океану, що допоможе з'ясувати, чи мав він достатній час для розвитку життя. Додатково, вивчення теплових даних дало змогу оцінити товщину крижаної кори супутника: вона коливається від 20 до 23 км на півночі та в середньому становить 25-28 км по всій поверхні — це більше, ніж свідчили попередні оцінки.

"Виявлення таких слабких теплових сигналів стало можливим лише завдяки тривалим спостереженням, проведеним місією Cassini", -- зазначила Майлз. Вона також підкреслила, що отримані результати підтверджують необхідність нових довгострокових місій до "океанічних світів", які можуть мати умови, придатні для існування життя.

Хоча питання про можливість життя поза межами Землі залишається відкритим, дослідники зосередили свої зусилля на кількох об'єктах, які вважаються перспективними. Зокрема, Марс став об'єктом уваги через знахідки, що свідчать про давнє мікробне життя, виявлені за допомогою роверов. Атмосфера Венери також викликає інтерес через ймовірність наявності мікроорганізмів у її верхніх шарах. Крім того, крижані супутники Юпітера та Сатурна є основними кандидатами на наявність життя завдяки їх підповерхневим океанам і присутності органічних молекул.