"Зазирни в небо!", або Астрономічний роман як жанр літератури.

Після тривалих спостережень астрономи прощаються з об'єктом 3I/ATLAS. Ця крижана колода, виявлена у липні 2025 року, стала лише третім міжзоряним тілом, зафіксованим у нашій системі. Дослідники підтвердили, що це найшвидша комета, яка коли-небудь була зареєстрована, вона має крижані вулкани і категорично не є "позаземним апаратом". Цю інформацію підтвердили як міжнародні, так і вітчизняні медіа, націлені на читачів, які, навіть в умовах сучасного життя, не втратили інтерес до таких віддалених тем, як космос. Водночас, у зв’язку з новинами про 3I/ATLAS, у соціальних мережах та на новинних сайтах знову почали активно обговорювати можливий повторний вибух зірки-гіганта Бетельгейзе, який може відбутися в найближчі 30 років. Ті, хто доживе до цього моменту, зможуть спостерігати у небі об'єкт, який матиме розмір другого Місяця.

Сьогодні користувачі соціальних мереж з задоволенням додають до своїх улюблених спікерів відеостримів видатних астрономів. Ці фахівці, які представляють потужні дослідницькі організації з багатомільярдними бюджетами, вже давно не схожі на образ бідного мрійника, який економить на шкарпетках, щоб придбати старовинний астрономічний том, як це робив провінційний вчитель Марін Мірою з "Безіменної зірки" Міхая Себастіана. Тим паче, що вже не уявляється традиційним астрономом — сивим старцем з білою бородою, одягненим у кумедний довгий ковпак, який із захопленням вдивляється в телескоп.

Та чи відповідає такий стереотипний образ стародавнього астронома дійсності? Чи може звіздар, який жив майже пів тисячоліття тому, бути суворим феодалом із лихим характером, вправним фехтувальником і жорстоким господарем чималого маєтку, з металевим ковпачком на обличчі замість втраченого на дуелі носа? Може, якщо його звуть Тихо Браге. Детальну інформацію про цього видатного астронома, який народився у середині XVI століття в Данії, а помер на початку XVII століття в Празі, знайти неважко. Тож обмежимося головною, з довідки у Вікіпедії: "...данський астроном, який здійснив безпрецедентно точні астрономічні спостереження, які пізніше Йоганн Кеплер використав для виведення своїх законів руху планет. Точність спостережень Тихо Браге була перевершена тільки після винайдення телескопа. За життя також був знаний як астролог і алхімік. ...п'ятнадцять років (1576-1591) створював все точніші астрономічні інструменти. Король Данії Фредерік II надав Тихо маєток на острові Вен і гроші на будівництво першої великої обсерваторії в християнській Європі -- Ураніборга. Безпрецедентна дослідницька програма Тихо перетворила астрономію на першу сучасну науку та допомогла розпочати наукову революцію".

Чи можна з таких вихідних даних написати історичний роман? Французькому письменнику Крістіану Комбазу (1954 р.н.), плідному й доволі популярному на батьківщині та абсолютно не представленому в нас (будемо сподіватися, тимчасово), це вдалося. Його роман "Володар Уранії" під час першого знайомства обіцяє виявитися чимось схожим на умберто-ековське "Ім'я рози", адже стартує з не менш містичної атмосфери.

Оповідь ведеться від імені слуги Тихо Браге, хлопчини Єппе, який народився потворним -- в його тіло намертво вріс труп померлого брата-близнюка, голова якого опинилися в черевині (або її й не було), зовні ж залишилися тулуб і кінцівки. Мати Єппе через такий плід померла під час пологів, і Браге, який, з-поміж інших занять, практикував іще й лікарську справу (причому не надто вправно -- саме йому не вдалося врятувати породіллю) взяв безнадійне немовля під опіку, оплачуючи його утримання на фермі заможного селянина. Хлопець, якого не схильне до сентиментів селянське оточення прозвало "нетопиром", виявився не просто, а феноменально розумним, здатним запам'ятовувати довжелезні ряди чого завгодно -- літер, слів, чисел, предметів. Окрім того, нещасливий сирота-каліка Єппе має дар передбачувати майбутнє...

Отже, цей роман постає як оповідь про підйом і падіння слави Тихо Браге, розказана "хлопчиком із феноменальною пам'яттю", від якого не сховається жодна деталь, подібно до його анекдотичного прототипу. Можливо, для тих, хто прагне повністю зануритися в атмосферу, численні й дуже детальні описи вбрання персонажів та інші прояви виняткових здібностей Єппе стануть приємним доповненням. Проте для звичайного читача ці елементи можуть з часом стати обтяжливими.

Введення в роман настільки неординарного оповідача натякає на близьку захопливу пригоду, але її не буде. Буде деталізована історія побудови вищезгаданого астрономічного палацу Ураніборг на острові Вен, від якої намагалися у будь-який спосіб ухилитися закріпачені холопи шляхетного астронома. Буде сага про палацові інтриги навколо Браге, які зрештою призведуть до його вигнання з Данського королівства та руйнування "Уранії". Вималюється портрет Браге -- грубіяна, поганого сім'янина, любителя їжі та пива, змушеного з'являтися на публіці з наклеєним носом, який геть позбавляв його міміки (тодішня пластична хірургія нічого кращого, ніж колекцію накладних носів із різних металів, запропонувати не змогла). З'являтимуться епізодично не менш видатні вчені того часу -- Джордано Бруно, Йоганн Кеплер та ряд забутих або вигаданих їхніх колег по зоряному цеху. Під фінал багатого на деталі, але -- будьмо чесними -- не надто захопливого роману Володар Уранії, як і в житті, переїжджає до блискучої Праги епохи імператора Священної Римської імперії Рудольфа ІІ. А епоха ця є предметом неабиякого інтересу в любителів історії, а особливо історії мистецтва.

Протягом восьми століть існування цього захоплюючого європейського союзу, імператор Рудольф ІІ став відомим не завдяки військовим тріумфам, а завдяки своїй пристрасті до мистецтва та різноманітних екзотичних речей. Хоча ця захопленість не принесла йому та імперії великих вигод у той час, вона, безсумнівно, посприяла розвитку творчості, плоди якої людство продовжує цінувати й сьогодні. В імператорській резиденції в Празі зібралися не лише витвори мистецтва, які його культурні агенти добували з усієї Європи, але й самі митці, а також науковці — астрологи, алхіміки, авантюристи та навіть відверті шахраї, адже в ті часи такі галузі вважалися цілком поважними.

Разом із мистецькими шедеврами до Праги доставляли екзотичних тварин з усіх куточків відомого світу, а також запрошували людей з різноманітними фізичними особливостями. Серед них були, наприклад, "люди-коти" — родина, що страждала від генетичного захворювання, що викликало рясне оволосіння тіла, включаючи обличчя. Імператор формував з цих людей свій власний почет. Важливим символом культури цієї епохи став італійський художник Джузеппе Арчімбольдо, відомий своїми унікальними портретами, створеними з овочів і рослин, зокрема знаменитим портретом Рудольфа ІІ.

Тихо Браге, тепло прийнятий імператором, провів у Празі всього кілька років, але ці роки були надзвичайно продуктивними, особливо в контексті його співпраці з німецьким математиком Йоганном Кеплером. Проте в романі Комбаза ця співпраця зображена як відверта експлуатація: норовливий та, незважаючи на все, заможний данець використовує бідного вченого, який заробляв на життя астрономічними прогнозами.

Невдовзі Браге раптово помер у віці 55 років, і його смерть стала предметом численних легенд протягом століть. У 2010 році данські науковці вирішили провести ексгумацію його залишків, щоб з'ясувати правду. Проте остаточний висновок не був зроблений: одні вважали, що причиною могла бути токсичність ртуті, яка широко використовувалася в науці того часу, інші ж схилялися до версії про загальне захворювання нирок, що зовсім не було дивно з огляду на умови роботи в холодних підвалах.

Йоганн Кеплер продовжував свої астрономічні дослідження, і його постать з'явилася в одному з оповідань захопливого альманаху "Уночі під кам'яним мостом", написаного німецьким автором Лео Перуцом (1882-1957). Цей письменник народився в Празі, що на той час була під німецьким впливом, у єврейській родині фабриканта. У дитинстві він разом із батьками переїхав до Відня, а в 1938 році, рятуючись від нацистського режиму, встиг виїхати до Британської Палестини, де згодом виник незалежний Ізраїль.

Лео Перуц вважається видатним майстром магічної літератури та жанру жахів. Таким чином, нещодавно виданий альманах, перекладений Галиною Петросаняк ("Видавництво ХХІ", 2024), є своєрідним романом, що розповідає про життя Рудольфа II, відомого єврейського багатія Мордехая Майзеля та інших реальних і вигаданих персонажів. Ця книга обов’язково сподобається прихильникам Праги, яких серед українців чимало, адже вона наповнена містичними місцями, добре знайомими багатьом. Збірка виконана у стилі, який можна умовно назвати "тарантиновським" – на перший погляд самостійні новели виявляються взаємопов’язаними. Яскравим прикладом є оповідання "Зірка Валенштайна", де знаменитому Альбрехту Венцелю Ойзебіусу фон Вальдштайну, майбутньому імператорському головнокомандувачу під час Тридцятирічної війни, бідний і знесилений Кеплер складає гороскоп, що кардинально змінює його плани. Несподівано в небесах Великого Воза замість очікуваного Марса панує Венера, що дивним чином віщує інші повороти долі для молодого шляхтича.

Завершити зірково-літературну розвідку було б логічно згадкою про найвідомішого астронома українського походження Юрія Дрогобича (близько 1450-1494). Нехай цей учений муж (справжнє ім'я якого -- Юрій Котермак) і не має прямого стосунку ні до Тихо Браге, ні до Кеплера, та його вважають учителем Ніколауса Коперника, з чиєю концепцією побудови Всесвіту заочно полемізував Володар Уранії (почасти визнаючи її, почасти обстоюючи власне бачення). Всесторонньо освічений виходець із Дрогобича, крім інших здобутків, вважається першим слов'янським ученим, чию працю латинською мовою було видано у друкованому вигляді. В його послужному списку також -- ректорство в Болонському університеті та професорство в Ягеллонському. Молодий Коперник був слухачем його студій.

Вочевидь, першою літературною спробою донести до читача постать Котермака / Дрогобича була коротенька новела Ніни Бічуї "Дрогобицький звіздар", яка з'явилася в кишеньковій збірці оповідань 1970 року (а 2024-го у видавництві "Віхола" вийшов значно повніший однойменний альманах). Напевно, читачеві, який тоді не був знайомий із постаттю українського астронома й астролога, для першого враження новели було б замало. Та 1972 року побачила світ наукова робота історика Ярослава Ісаєвича "Юрій Дрогобич" (випуском кишенькової серії "Життя славетних"). У наш час незначними накладами виходили друком як розвідки діяльності вченого, так і переклад його невеликого за обсягом трактату на стику астрономії й астрології "Прогностична оцінка поточного 1483 року". А 2014 року чернівецький письменник Володимир Мельников присвятив Юрію Дрогобичу першу частину свого історичного роману "Безмежна доля".