При дослідженні можливостей життя важливо враховувати стабільність умов на планеті.

"Зони життя" навколо зір можуть зазнавати змін у міру варіацій яскравості зір. У зв'язку з цим, науковці створили нову метрику, яка допомагає під час пошуку світів, потенційно придатних для розвитку біологічних форм життя, враховувати еволюційні процеси їхніх зір.

Дослідження екзопланет поступово переходить від акценту на їхнє виявлення до більш складних завдань. Докази їхнього існування та поширеності в космосі вже не викликають сумнівів. Тепер пріоритетом стає вивчення серед цих світів тих, що можуть бути придатними для життя, подібного до земного.

Це передбачає виявлення головним чином таких планет, що знаходяться в так званій "зоні, де можливо існування життя" або "життєздатній зоні". Цей термін в основному вказує на орбітальний діапазон, в якому планета отримує достатню кількість тепла, щоб лід танув, але при цьому вода не випаровувалася.

Утім, питання про те, як саме визначити межі зони, придатної для життя, залишається дискусійним, особливо для різних типів зір. У новому дослідженні науковці зазначають, що це завдання ще складніше, ніж вважалося раніше. Причина -- значні зміни світності зір протягом їхнього життя. Наприклад, на ранньому етапі свого існування світимість Сонця становила лише приблизно 70 % від нинішньої. Це суттєво впливає на те, де саме могла перебувати "зона життя" у минулому.

Згідно з коливаннями світності зір, також змінюються межі життєвих зон. Наприклад, для Сонця існує думка, що внутрішня межа, за якою планета стає схожою на Венеру, розширюється зі швидкістю 1% кожні 100 мільйонів років. В кінці свого життєвого циклу наше Сонце, ймовірно, перетвориться на червоного гіганта.

При цьому орбіти планет зазнають значно менших змін. Для еволюції життя необхідні тривалі проміжки часу. Наприклад, фотосинтез на Землі сформувався лише через 2 мільярди років після появи перших живих організмів, і протягом цього часу наша планета залишалася в "зоні життя".

Отже, дослідники ввели новий термін "тривала зона життя", який описує умови, необхідні для існування життя на планеті протягом певного періоду. Вони також створили математичні моделі, що дозволяють визначити, чи знаходиться конкретна планета в цих умовах.

Загалом методика була націлена на пошук планет, які постійно знаходилися в зонах життя протягом 2 млрд років. Таких дослідження виявило 164 подібних світа. Вчені виявили, що найширші зони життя мають світила трохи молодші й трохи важчі за Сонце. Тож, на їхню думку, саме біля таких і варто шукати інопланетян

Однак, як вони самі зазначили, "життєпридатність" планети не обмежується тільки цим параметром. Варто враховувати також її геологію, адже рух літосферних плит може повністю зупинитися за кілька мільярдів років.