Перетворення у вищій освіті України: чому керівники університетів виявилися у протилежних лагерях.

У 2025 році реформи у сфері вищої освіти в Україні досягли критичної стадії, де політичні амбіції урядовців зіткнулися з реаліями воєнного часу. З одного боку, уряд заявив про "значний прогрес" у децентралізації та наданні автономії університетам, але з іншого – підвищення вартості навчання на третину спеціальностей, а також розподіл державного замовлення і централізоване фінансування призвели до серйозних розбіжностей серед ректорів.

Реформа вищої освіти в Україні: чому керівники університетів виявили різні погляди.

За інформацією Міністерства освіти і науки України, у бюджеті на 2025 рік передбачено 55,6 мільярда гривень для вищої освіти, що на 5% перевищує показники 2024 року. Загальний бюджет, виділений на освіту та науку, становить 194,3 мільярда гривень, з яких лише 3,3 мільярда призначено для наукових досліджень.

Дослідимо політичні та економічні фактори, які призвели до існуючих розбіжностей, звертаючи увагу на погляди таких важливих гравців, як ректори Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського". Також ми зробимо прогнози щодо впливу цих розбіжностей на підготовку кадрів в умовах післявоєнної економіки. Адже подібний розкол не лише ставить під загрозу стабільність освітнього сектору, але й може сповільнити процес відновлення країни, для якої вища освіта повинна стати двигуном зростання ВВП на 15-20% до 2030 року, як зазначають оцінки Світового банку.

Політичний контекст реформ вищої освіти в Україні у 2025 році формується прагненням уряду адаптувати цю сферу до європейських норм, з акцентом на централізований контроль. У червні 2025 року Верховна Рада ухвалила оновлення Закону "Про вищу освіту", яке впровадило основні показники ефективності (КРІ) для керівників університетів, зокрема, кількість публікацій у базі Scopus та залучення фінансування через гранти. Це рішення стало причиною внутрішнього розколу: прихильники, зокрема ректор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Тетяна Кагановська, вважають, що це є "значним кроком уперед". Вона зазначає, що з 2014 року університети отримали більше академічної автономії у розробці навчальних програм і форм навчання, а у 2019 році уряд розпочав перехід до моделі розподілу фінансування на основі досягнень. "Україна показала суттєвий прогрес у реформуванні системи вищої освіти", -- підкреслює Кагановська, акцентуючи на підвищених вимогах до якості навчальних програм та покращенні процесу акредитації.

Проте, серед критиків, які висловлюють свої зауваження, є і президент Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБіП) Станіслав Ніколаєнко. Він характеризує ці зміни як "недостатньо продумані". Ніколаєнко, колишній міністр освіти в період з 2005 по 2007 рік, висловлює занепокоєння з приводу бюрократизації вступної кампанії 2025 року, де ускладнені процедури прийому торкнулися більше 70 членів Спілки ректорів, і пов'язує це з триваючою агресією з боку Росії. "Ми живемо в умовах війни, доходи населення залишаються низькими, а підвищення вартості навчання на третині спеціальностей стало шоком для суспільства і значно обмежило можливості молоді у цих напрямках," — зазначає він, наводячи приклади спеціальностей, таких як право, менеджмент та економіка, які складають майже 30% ринку праці. Політичний тиск виявляється в обмеженні термінів перебування ректорів на посаді та створенні наглядових рад, до складу яких входять представники бізнесу, які, за словами Ніколаєнка, "не несуть відповідальності за свої рішення", на відміну від діючих рад університетів. Володимир Бугров, ректор Київського національного університету та віце-президент Спілки ректорів, під час засідання 25 вересня 2025 року підкреслив виклики, з якими стикається вступна кампанія в умовах агресії, і закликав до єдності для впливу на законодавчі зміни.

Цей розкол відображає ширший політичний конфлікт: уряд прагне централізувати контроль через КРІ, тоді як ректори відстоюють автономію, посилаючись на Болонський процес. За даними Кабінету Міністрів, реформи спрямовані на створення умов для фінансової автономії ЗВО, але на практиці це призводить до фрагментації, де 62% університетів повідомляють про брак ресурсів для впровадження.

Економічні протиріччя є основою розколу, де автономія обіцяє більшу гнучкість, однак централізоване фінансування створює ризики нестабільності. У 2025 році базове фінансування університетів знизилося до 80% від рівня 2024 року, що, згідно з доповіддю ректора КПІ Анатолія Мельниченка, представлено 29 серпня 2025 року, підтверджує тенденцію до постійного скорочення ресурсів. Мельниченко підкреслює: "Гроші від Міністерства освіти і науки в основному витрачаються на зарплати, стипендії та комунальні послуги, а залишків на закупівлю обладнання, яке ми купуємо за спеціальним фондом, недостатньо через значні витрати на комунальні послуги". КПІ, зокрема, уклав більше 70 угод про дуальну освіту з бізнесом, включаючи меморандум з великою енергетичною компанією 5 листопада 2024 року, але це не компенсує нестачі: вступна кампанія 2025 року зафіксувала на 351 абітурієнта менше, ніж у 2024-му.

Прихильники автономії, такі, як Кагановська, аргументують, що "університети набули більшої академічної автономії, а вимоги до якості програм зросли", що дозволило залучити гранти ЄС на €200 мільйонів для українських проектів. Однак критики, включаючи Мельниченка, попереджають про ризики комерціалізації: "Перетворення на державні некомерційні підприємства, як у НАУ, розширює фінансову автономію, але наглядові ради з бізнес-представниками можуть закрити непродуктивні програми, як хімія, де лише 3300 осіб склали НМТ у 2024-му, попри потребу в десятках тисяч фахівців". Для КНУ Бугров під час засідання Спілки 25 вересня 2025 року наголосив на ускладненні прийому, що вплинуло на фінансування через зменшення контингенту, особливо для іноземних студентів, кількість яких впала на 50% з 2022 року.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка та Національний університет "Київський політехнічний інститут" демонструють розкол у своїй діяльності. На засіданні Спілки 25 вересня 2025 року ректор КНУ Бугров зазначив, що основні труднощі вступної кампанії пов'язані з агресивними діями Росії, які ускладнили процес прийому студентів та призвели до зменшення фінансування через скорочення контингенту. "Складнощі в організації прийому вплинули на результати кампанії, і нам необхідно об'єднати зусилля для внесення змін у законодавство," – резюмував Бугров, підкреслюючи важливість справедливого розподілу державного фінансування. КНУ, який займає 2-е місце у консолідованому рейтингу 2025, також зазнав втрат через війну: Інститут міжнародних відносин постраждав від ракетної атаки у листопаді 2024 року, що призвело до витрат у розмірі 10 мільйонів гривень на відновлення. Бугров виступає за автономію університету, однак критикує централізацію, зокрема в контексті 0,5% обов'язкового фінансування студентського самоврядування, яке в КНУ накопичило мільйони гривень на підтримку Збройних Сил України (пожертви склали 1,5 млн грн).

На засіданні у грудні 2024 року, затверджуючи стратегію на 2025-2030 роки, ректор КПІ Мельниченко акцентує увагу на існуючих ризиках: "Освіта є справою держави, оскільки бізнес навряд чи вкладатиме кошти у такі спеціалізації, як теоретична фізика чи атомна енергетика". КПІ, який займає перше місце в рейтингу 2025 року, має понад 70 дуальних угод, але кількість вступників у 2025 році зменшилася на 351 особу, зокрема спостерігається високий конкурс на факультет кібербезпеки (7,6 осіб на бюджетне місце, прохідний бал складає 170,5). Фінансування з боку Міністерства освіти і науки покриває лише найнеобхідніші витрати, в той час як спеціальний фонд вичерпано через комунальні витрати, що ставить під загрозу лабораторії, які мають важливе значення для відновлення економіки.

Прихильники реформ, зокрема заступник міністра Микола Трофименко, на засіданні Спілки 25 вересня 2025 року зазначили "значний вплив Спілки на розвиток політики", вказуючи на створення робочої групи для 2026 року як важливий крок вперед. Кагановська підкреслила: "Завдяки закону 2024 року про індивідуальні навчальні траєкторії ми зробили важливий крок до європейських стандартів, надавши студентам можливість налаштовувати своє навчання, хоча це й принесло певні виклики". Прогрес очевидний: Національне агентство з якості освіти вдосконалило процес акредитації, а кількість грантів для провідних університетів зросла на 25%.

Ризики переважають: Іваненко з Оксфорда підкреслює, що "втрата студентів через війну унеможливлює нормальне функціонування університетів", зокрема в деяких закладах спостерігається падіння на 80%. Мельниченко застерігає про відтік розумів: 40% випускників вищих навчальних закладів вирушають за кордон, в результаті чого Україна стає "бідним постачальником кадрів для Європи". Без проведення реформ у сфері фінансування наука залишиться на рівні 3,3 млрд грн, що на 10% менше від необхідної суми для відновлення.

Реформи 2025 року можуть прискорити підготовку кадрів, але розкол загрожує неефективністю. Ніколаєнко прогнозує: "Стратегічні цілі -- оновлення програм з урахуванням війни, реконструкції, цифровізації та AI", що додасть 2-4% до зростання ВВП через інженерів. Мельниченко додає: "Кількість бюджетних місць має забезпечити сталий розвиток, бо без інженерів не буде високотехнологічної промисловості". Для КНУ та КПІ це означає фокус на міждисциплінарних дослідженнях, але без стабільного фінансування (потреба +30% до 55,6 млрд) відтік талантів сягне 50%, уповільнивши відновлення на 5-7 років, за моделями ЄС.