Рік будівель. "Трійка" та "Хартія".

Стрім повністю зосереджений на темі військових корпусів. Нещодавно бригадний генерал Андрій Білецький, очільник третього корпусу, разом із полковником Ігорем Оболєнським, командиром другого армійського корпусу, провели зустріч, на якій обговорили підсумки річної діяльності своїх підрозділів та спільні плани на майбутнє.

Отже, як Трійка, так і другий корпус "Хартія" розпочали активну діяльність протягом року та досягли вагомих результатів, про які варто згадати. Проте не обійшлося і без труднощів у розвитку обох корпусів, які також потребують уваги. Важливим кроком вважаю спільну ініціативу "Хартії" та Третього корпусу щодо впровадження програм бойової підготовки. Це стане основою для подальшого розвитку військових формувань, зокрема, для впровадження стандартних оперативних процедур та програм підготовки солдатів, сержантів і офіцерів. Це питання є надзвичайно актуальним і важливим, адже саме з підготовки та укомплектування починається формування армії. Особливо враховуючи, що вчора Генеральний штаб Збройних сил України оголосив про припинення програм підготовки солдатів за кордоном. Вважаю, що це правильне рішення, і підготовка бійців відбуватиметься в Україні.

Це якраз нагальне питання. Досвід двох світових війн і так само, як і досвід нашої війни, показує, що підготовка піхотинців, підготовка сержантів має відбуватись насамперед в учбових запасних підрозділах бригад і корпусів. Це найбільш якісна підготовка, підготовка людьми, у яких є безпосередньо бойовий досвід, і підготовка - це самими частинами, які якраз найбільше зацікавлені в якості військовослужбовців. Тому я вітаю те, що створена зараз спільна програма. Я сподіваюся, що такі горизонтальні зв'язки, які дозволяють уніфікувати програму підготовки солдатів, програму підготовки сержантів і програму підготовки молодших офіцерів, передусім на початковій посаді молодший лейтенант, - це якраз та база, яка має дійсно поширюватись в Силах оборони. І дуже добре, що корпуси стали достатньо впливовою структурою в армії для того, щоб можна було вже ділитись досвідом, об'єднувати досвід і покращувати таким чином власну боєздатність. Сподіваюсь, що до цього процесу долучаться й інші армійські корпуси. І це такий еволюційний шлях для того, щоб змінити з часом, уніфікувати, стандартизувати сучасну систему бойової підготовки в рамках усіх армійських корпусів і усіх Сил оборони. Дуже добре, що такі зміни відбуваються.

Я негайно дам відповіді на кілька запитів.

А що таке ТРО?

ТРО, Сили територіальної оборони, насправді на базі ТРО створено також два армійські корпуси. У нас корпусів багато, в кожних силах є свої армійські корпуси. Тому ТРО, я сподіваюся, також може долучитись. Знов-таки, це ініціатива самих корпусів. До цієї ініціативи долучитись будь-хто. Я впевнений, що це треба максимально поширювати, обмінюватись досвідом і напрацьовувати найкращі об'єднані практики.

Чи беруть участь у бойових діях добровольчі формування? Якщо так, то в якому вони стані і які їхні перспективи на майбутнє?

На даний момент я не можу надати вам актуальну інформацію, оскільки не відслідковував ситуацію, будучи сам у службі та зайнятим власними справами. Я не їздив по фронту та різним ділянкам. У тих місцях, де я перебуваю, не помічаю автономних добровольчих підрозділів, які діяли у 2014 році. Насправді, у Силах оборони було створено багато структур, які забезпечують місця для всіх, хто має різноманітні завдання та спеціалізації. Наскільки мені відомо, всі добровольці вже активно проходять службу.

Чи працює Хартія досі на Куп'янську?

Цікаве запитання. Чому це вам потрібно? Наскільки мені відомо, Хартія активно продовжує виконувати свої завдання на Куп'янському напрямку, і робить це досить ефективно. Як стало відомо, Хартія заблокувала доступ до Куп'янська, перекривши всі шляхи комунікації російських військ. Наразі наші захисники, тактична група "Куп'янськ", успішно завершують процес повної зачистки Куп'янська від російських штурмових підрозділів. Хартія надійно утримує рубіж і не допускає ворога, успішно відбиваючи всі атаки російської 68-ї мотострілецької дивізії та 27-ї мотострілецької бригади, які намагаються прорватися в місто.

Добрий вечір! Мені 20 років, і я наразі завершаю навчання у військовому коледжі. Який є ймовірність того, що мені вдасться уникнути служби в піхоті, якщо я приєднаюся до вас у Хартії?

Це цікаве питання. Подивіться, вам лише 20 років. Якщо ви прагнете перейти в іншу військову спеціалізацію, у вас є можливості це зробити. Зараз у вас є достатньо часу, щоб отримати ту військову спеціальність, яка вас найбільше цікавить. У нас військова служба триває до 25 років, тому у вас ще є більше ніж достатньо часу, щоб здобути потрібну вам професію у військовій сфері.

Будуть ще якісь об'єднання корпусів разом з К-2 чи 47-ю бригадою?

Це не корпуси, це інші частини.

Чи ці позитивні зміни зі сторони Хартії та Трійки можуть бути незручними для Генштабу?

Я не вбачаю ніяких проблем тут для інших керівних структур Сил оборони. Вважаю, навпаки, ініціатива Хартії і другого корпусу Хартія, і третього армійського корпусу - це позитив, який насправді показує можливість швидких змін, можливість динаміки в Силах оборони України. І така гнучкість, така можливість впровадження інновацій на організаційному рівні - це і є, на мій погляд, одна з ключових переваг України у війні, яку ми маємо реалізувати. Ініціатива і масштабування ініціативи на рівні корпусів - це фактично оперативно-стратегічний рівень. Тому, безумовно, я особисто вважаю, я про це говорив, я, можливо, хтось ще не в курсі, на всяк випадок повторю, що про створення корпусів і необхідність вести війну корпусами, корпусними армійськими структурами, дивізійними корпусними армійськими структурами я писав з 2014 року, і з початку активної фази 2022 року. Тому в наших умовах ариійські корпуси мають бути ключовими хабами для розподілу ресурсів, для планового поповнення людьми,технікою, озброєнням, дронами,для підготовки людей і для застосування військ. Це мають бути структури, які беруть відповідальність за ділянку фронту і відповідають за результат.

Які результати реформи корпусів у армії? Давайте звернемося до минулого року. Почнемо з позитивних аспектів. Хоча їх не так вже й багато, проте вони є. Реформа армійських корпусів суттєво покращила управління та відповідальність у військових структурах. Тепер бригади мають своїх командирів корпусів, які здатні управляти певними частинами своїх бригад, організовувати їх роботу та нести повну відповідальність за всі етапи - як адміністративні, так і бойові рішення. Це важливий крок вперед, оскільки до минулого року управління Збройними Силами було вкрай хаотичним, адже у нас існувало 112 бригад з повністю розрізненими функціями. Адміністративно вони підпорядковувалися оперативним командуванням, але на полі бою підпорядковувалися тимчасовим формуванням і оперативно-тактичним управлінням. Оперативно-тактичні управління відповідали за ведення бойових дій, але не мали жодного стосунку до організації, підбору особового складу, переміщення командирів чи якості підготовки. За всі ці аспекти відповідали оперативні командування, які, перебуваючи в тилу, не мали впливу на перебіг війни, а лише адміністрували пункти постійної дислокації та направляли комісії на фронт. Це була абсурдна структура з фрагментацією та плутаниною у відповідальності. Такої ситуації, де управління розривалося на такому рівні, не було ні під час Першої, ні під час Другої світових воєн, жодна країна не стикалася з подібним. На жаль, лише Україна залишилася в історії військових конфліктів, ведучи війну переважно через тактичні формування – бригади.

На щастя, на четвертому році війни керівництво країни нарешті звернуло увагу на цю проблему та почало її вирішення, що вже є позитивним кроком. Що стосується позитивних змін, ми спостерігаємо, що деякі військові корпуси значно покращили свою управлінські здібності та організацію. Наприклад, Третій та Другий корпуси демонструють помітні досягнення. Насправді, якість управління в цих підрозділах піднялася до рівня інших корпусів, але саме Другий і Третій корпуси впроваджують серйозні реформи для підвищення боєздатності та нарощування сил. Це те, чого нашій армії невпинно не вистачало.

Проте існують і серйозні труднощі. За рік в Україні, відповідно до плану розгортання, вдалося сформувати, застосувати та розгорнути лише один армійський корпус з загальних 18. Тільки Третій армійський корпус повністю укомплектований і розгорнутий у своїй зоні відповідальності. Інші корпуси, включаючи, на жаль, Хартію, залишаються у хаотичному стані управління. Наприклад, в складі корпусу Хартії п’ять бригад, які розподілені між різними корпусами. Одна бригада у одному корпусі, інша в іншому, третя — в третьому. Протягом року ніхто не зібрав їх у єдину лінію фронту. Така ж ситуація спостерігається і в інших корпусах. Корпуси формально існують, але ефективності їхнього використання немає, оскільки війська розосереджені по фронту, і цей управлінський хаос ніхто не намагається вирішити. І це продовжується. Я б ще зрозумів, якби війна перебувала в активній фазі з хаосом і несподіванками з боку ворога. Проте наразі фронт стабільний, ворог діє передбачувано, наступаючи в тих же напрямках. Нашим організаційним структурам, бригадам і корпусам потрібно протистояти організованому натиску ворога, який діє дивізіями та арміями. Але цього не відбувається. Тому слід зазначити, що попри створення армійських корпусів, перевага в організації та застосуванні військ на оперативно-стратегічному рівні все ще залишається на боці ворога. Це не суб'єктивна оцінка, а об'єктивна реальність, підтверджена військовою наукою. Я навіть не хочу звертатися до російського досвіду. Наші генерали та політичні лідери постійно говорять про наближення до стандартів НАТО. Але, на жаль, жоден з тих, хто ухвалює рішення, не ознайомлений з нормативами армії США. У них є книга "Статут", яка пояснює, як повинні діяти війська в умовах великого розгортання, підкреслюючи важливість організаційних структур для ефективного управління. Це очевидні речі для будь-якої освіченої людини у військовій справі, навіть на базовому рівні знань про стандарти НАТО, про які так багато говорять. Але на практиці їх ніхто не впроваджує. Таким чином, у нас багато розмов, але реформа корпусів залишається виключно на совісті командирів. На жаль, на вищому рівні ще не дійшли до розуміння важливості організації корпусів. Це велика проблема, і ми спостерігаємо, що наші керівники не усвідомлюють управлінські організаційні виклики, які потрібно вирішити. І це не лише моя думка — це позиція, закріплена в статутах армії США та в багатовіковій військовій історії, коли армійські корпуси створювалися як сталеві структури ще за часів наполеонівських війн.

До речі, хочу сказати, що сталу структуру армійських корпусів, корпуси, дивізії, полки першим масштабував, запровадив ще Наполеон на початку 19-го століття. І ця структура повністю застосована в Першій і Другій світовій війні в усьому світі, крім однієї країни - України. Ну, уявіть собі. Чому ми відрізняємось такими речами? Це просто смішно. Я хочу сказати, що будуть писати історію, і я хочу сказати нашим керівникам, що про вас будуть писати в історії військовій, що, на жаль, ви погано читали книжки, або не читали, скоріше за все, взагалі. Ви не розумієте, що таке правильна організація військ під час Великої війни. Ви не читаєте стандарти армії США, стандарти країн НАТО, не знаєте азів. От, прикро про це говорити. Я читав, просто можу ще раз наголосити на цьому. Сподіваюсь, що керівництво країни в 2026 році, дуже сподіваюсь на міністра оборони Михайла Федорова, звернуть увагу, що це не критика, це ази воєнної науки і це треба реалізувати або почитати, поспілкуватися з командирами корпусів, які це розуміють. От Третій армійський корпус. Це зараз найбільше оперативно-стратегічне об'єднання в Україні. Бригадний генерал Андрій Білецький командує корпусом, у складі якого 9 бригад. 9 бригад, які знаходяться в одній смузі. Тримає приблизно 12% активного фронту. 12%. Уявіть собі, як це багато. Ну невже не очевидно, що пораду командира, який тримає 12% фронту, у якого ворогу ніде не вдається наступати і прорвати наш фронт на ці 12%, де ворог повністю на цій смузі зупинений, на деяких ділянках цієї смуги відкинутий нашими контратаками успішними. Невже не зрозуміло, що хоча б послухайте людину, яка це зробила, чому йому це вдалося. Може так масштабувати і на інші ділянки фронту? Чому, наприклад, не запитати полковника Оболєнського, командира другого корпусу Хартія, який мінімальними силами фактично врятував Куп'янськ від повного захоплення, провівши малими силами операцію, відрізавши ворога від Куп'янська і відбивши його, вибивши повністю його з підступів до міста. На чолі з корпусним угруповуванням, у складі якого були підрозділи Збройних сил України і Нацгвардії. Це успішна операція малими силами, з малими відносно втратами. Чому не запитати досвід? Я не можу зрозуміти. Чому у нас на п'ятому році активних бойових дій так багато політиканства і так мало прагматизму? Чому у нас не цінується військова історія, ігнорується досвід, ігнорується аналіз? Чому стандарти НАТО на словах? Чому after action review ... Я хочу віддати належно, я почув це вперше, запровадження after action review від міністра оборони Михайла Федорова. Я дуже чекаю, коли у війська буде виданий наказ. Сподіваюсь, що Михайлу Федорову вдасться організувати, реалізувати на практиці after action review в армії. Тоді все буде очевидно. Ми маємо вчитися на своєму досвіді. Ми не вчимося. На досвіді світовому не вчимося. На своєму досвіді не вчимося. І я вважаю, що це небажання вчитись або невміння вчитись, нездатність вчитись - це і основна проблема України у війні. Насправді у України є всі сили зараз повністю зупинити і розгромити російський наступ. Те, що ми бачимо, ті втрати, які зараз має ворог, він не може собі дозволити. А корпуси, ті корпуси, ті операції, які провели, наприклад, хоча б Другий, Третій корпуси, вони показують, ворога можна бити. Так, у росіян перевага. У них перевага в кількості дронів, повна перевага в авіації, в кількості авіабомб, які вони постійно по нас випускають. Величезна перевага в балістичних, крилатих ракетах. Велика перевага в штурмових, в гарматному м'ясі, яке вони кидають на нас хвиля за хвилею. Але, друзі, вони не можуть це реалізувати на фронті, коли ми правильно організовано діємо в обороні, коли ми правильно організовано діємо у наступах, в атаках. Це неможливо. Ворог з цим не може впоратися. Всюди, де у нас грамотно організована оборона, де є стале управління, ворог зупиняється і не може пройти ні на крок. Та більше , його відкидають. Чому ми не можемо це зробити вздовж цього фронту? Тому що у ворога більше чисельність? Ні. Це виключно російський наступ зараз. Це виключно наша, українська організаційна та управлінська проблема. І я дуже сподіваюся, я дуже вірю, що те, що Михайло Федоров, новий міністр оборони, намагається зробити реформи на рівні як всієї структури Збройних Сил, я сподіваюся, що це дасть зміни. Тому що насправді, якщо реформувати зверху систему, успіх прийде. І Україна зараз здатна повністю розгромити російських окупантів. Які наші переваги? Ми можемо значно краще покращити управління організацію військ. У нас є приклади, у нас є достатня кількість командирів. Ми маємо велику кількість підготовлених, компетентних розрахунків БПЛА. Ми маємо значну кількість командирів БПЛА. Ми маємо піхотинців. Ми збільшуємо кількість іноземних піхотинців. Ми навчаємось мінімальними силами тримати той передній край. І там, де піхота підтримується дронами, підтримується забезпеченням, логістикою, люди тримаються дуже гідно і дуже ефективно. Тому у нас в руках є всі ресурси для того, щоб здобути перемогу. Перемога для нас - це зупинити ворога, відкинути його як мінімум на ті природні рубежі по рельєфу місцевості, які нам зручно обороняти. Для цього треба просто порядок. Ось і все. І корпуси, впровадження реформи корпусів, повернення бригад з різних корпусів в смугу відповідальності корпусів - це перший базовий ключовий крок, який має відбутись. А те, що ці бригади корпусів порозкидали по всьому фронту - це бардак і безвідповідальноість. І не інакше. Бо ніякої необхідності тасувати війська як колоди карт на фронті нема. Ворог діє навпаки. У них виділені смуги арміям, смуги дивізіям, корпусам, і вони діють безперервно, рік за роком, в одній смузі. Командування розбирається в обстановці, розуміє орієнтири, проблематику. Це значно впорядковує і дозволяє ворогу впорядкувати свої дії, планувати свої дії. У нас такої можливості нема. Ну чому? Абсурд. Тому сподіваюся на перемогу інтелекту і сподіваюся, що міністру оборони Федорову вдасться порушити ці питання на стратегічному рівні і зрушити їх з місця. Я впевнений, що Федорова підтримують усі командири на тактичному, на оперативному, стратегічному рівні. Підтримають усі наші західні радники, всі західні воєнні місії, тому що те, що я вам зараз сказав, це очевидніше для будь-якої освіченої у військовому плані людини. Я вам нічого зараз надзвичайного не сказав.

Занадто багато попередніх виплат Федорову.

Наша ситуація є надзвичайно складною, і ми повинні підтримувати тих, хто, принаймні, робить заяви про позитивні зміни. Я вже помітив кілька ініціатив Федорова, які включають фінансування окремих військових підрозділів, організацію військових сил, а також залучення нових військовослужбовців і наземних військ. Це дійсно конструктивні кроки. Можливо, не все варто обговорювати в даний момент, але ми обов'язково повернемося до цього питання. Через 100 днів роботи Федорова я планую провести окремий ефір, де розповім про результати його діяльності. І якщо щось залишиться незробленим, я також чесно поділюся своїми спостереженнями.

Мене радує, що Федоров активно впроваджує ініціативи, пов'язані з Національною гвардією, Другим та Першим корпусами, спільно з міністром внутрішніх справ Ігорем Клименком. Я сподіваюся, що ця співпраця на урядовому рівні може стати, можливо, початком системних змін у сфері оборони, і хотілося б в це вірити.

Як ви думаєте, чи зможемо ми зберегти контроль над Слов'янськом і Краматорськом до кінця року?

Все залежить виключно від рішень у сфері управління та організації. У нас є достатньо ресурсів, і тактична ситуація дозволяє повністю зупинити противника на підступах до Слов'янська та Краматорська. Цей район має вигідний рельєф, він слугує природним бар'єром, і у нас ще залишився достатньо часу для підготовки до зміцнення оборони, створення надійних рубежів та вдосконалення організації та застосування військових сил. Я абсолютно впевнений, що ми спроможні не лише зупинити ворога на Донбасі, а й відкинути його назад.

Підкажіть, що відомо про полки 425-225? Деякі журналістські розслідування кажуть погано, чи правда, що бусифіковані здебільшого потрапляють туди?

Я дивився деякі дані, спілкувався з людьми, мене теж цікавило питання, куди потрапляють в армії люди. Так от можу вам дати інформацію, я не буду деталізувати, загалом скажу, що у мене є інформація за лютий. За лютий те, що потрапили згідно з загальним планом мобілізаційного розпорядження, тобто мобілізовані з загальної кількості в армії, в штурмові полки потрапило приблизно, скажімо так, не більше 15% військовослужбовців, які згідно з мобілізаційним розпорядженням були зараховані до Сил оборони. До всіх структур Сил оборони. І я не можу сказати про минулі місяці, думаю, що там пропорція була більше, але зараз все вирівнялось, і те, що я бачу зараз, десантно-штурмові полки отримали за лютий однакову кількість поповнення з штурмовими полками, і Сухопутні війська отримали людей більше, ніж і Штурмові війська, і Десантно-штурмові війська. Тому можу сказати вам ту інформацію, яка, в принципі, озвучувалась на офіційному рівні. Але, безумовно, до штурмових полків і до Десантно-штурмових військ є пріоритет в комплектуванні через так звані батальйони резерву, тобто там, де зараховуються люди, особи, які самовільно залишили частини. Через них переведення здійснюється. Там значна кількість, знов-таки, це не мобілізовані. Це люди, які вже були в армії, є військовослужбовцями. Погані історії розповідають. Дійсно, у нас, хочу сказати, проблема. Штурмові війська, вони, мабуть, потребують окремого дослідження. Я вважаю, що Штурмові війська в цілому у складі Сухопутних військ, на мій погляд, необхідні. Я думаю, що на кожен армійський корпус, а можливо, на кожні два армійські корпуси, як мінімум, треба створювати один штурмовий батальйон або один штурмовий полк, який має виконувати завдання проведення штурмових дій, зачистки, наприклад, інфільтрації російської піхоти або проведення контратак. Це має бути резерв, оперативний резерв командира корпусу, який застосовується на деяких пріоритетних напрямках. І призначення штурмових військ - це ведення інтенсивних бойових дій. Бойових дій інтенсивність має забезпечуватись передусім маневреним вогнем і маневром штурмовиків, бійців. Я вважаю, що це ефективно. Наприклад, в Хартії, де проводились штурмові дії силами виділених штурмових підрозділів зі складу бригади на Куп'янську, показали високу ефективність такої спеціалізації створення спеціалізованих штурмових підрозділів. Безумовно, це ефективно, коли є не тільки дисципліна, а є необхідне планування, організація взаємодії з дронами. І ось такі дронно-штурмові полки безумовно потрібні. Ну і, в принципі, про це сказав Михайло Федоров, тому я сподіваюся, що штурмові війська отримають необхідну кількість дронів, фінансування і правильну тактику, і організацію. Поки що на даний момент концепція застосування Штурмових військ, Сухопутних військ і її відмінність і концепція застосування Десантно-штурмових військ у нас не сформулювана. І наразі в керівництві країни, наскільки мені відомо, йдуть дискусії. Існує законопроєкт про створення Штурмових військ. Цей законопроєкт не прийнятий, йдуть запеклі дискусії стосовно організації порядку командирів штурмових полків, командира, командувача або начальника управління Штурмових військ. Йдуть дискусії, і поки що ці дискусії результатом не увінчались, але висока ймовірність, що цей законопроєкт скоро буде поданий до Ради.

Розкажіть, будь ласка, як складається ситуація в Куп'янську. Чи тримається лівий берег?

Лівий берег Куп'янська утримується завдяки без перебільшення героїчним зусиллям 116-ї механізованої бригади, а також 14-ї механізованої бригади і підтримуючих їх окремих підрозділів. В зоні бойових дій тривають надзвичайно запеклі сутички, оскільки противник не залишає намірів витіснити нас з Куп'янська-Вузлового, тобто з лівобережної частини. Проте наші військові стійко тримають позиції. Ворог здійснює численні інфільтрації, проникаючи малими групами або навіть поодинокими солдатами в наші оборонні лінії, але поступово всі ці спроби нейтралізуються. Бої надзвичайно напружені, оскільки у ворога є велика кількість безпілотників, і боротьба за повітряний контроль триває з великими труднощами. Куп'янськ-Вузловий і сам Куп'янськ стали справжніми зонами бойових дій, де активність дронів суттєво ускладнює будь-які маневри. Незважаючи на всі виклики, наші захисники продовжують стояти на своєму, завдаючи ворогу серйозних втрат.

Чи реально витіснити супротивника з території Оскола?

Можливо, це не зовсім моя точка зору. Я не лише перебував там і брав участь у бойових діях, а й безпосередньо був у Куп'янську та на інших ділянках поруч з Осколом. Можу запевнити вас, що це думка більшості досвідчених командирів у цьому напрямку. У нас є всі шанси, зокрема у 2026 році, повністю відкинути противника до водних рубежів по всій Харківській області. Для цього є всі необхідні умови. Однак це, знову ж таки, питання стратегічного планування. Важливо правильно розставити пріоритети і організувати війська. Я хочу підкреслити, що якщо до зони корпусу "Хартія" просто повернуть бригади, які були розосереджені по фронту, то це буде цілком реалістично для нашої смуги, а також для інших корпусів, які захищають Харківщину.

Щодо планів знищувати по 50 тисяч живої сили противникаина місяць?

Я не впевнений, що це реально на даний момент. У ворога немає 50 тисяч штурмовиків щомісяця. Необхідно ефективно завдавати ударів не лише по штурмовим підрозділам противника та передньому краю, а й проникаючи в глибину його бойових порядків, щоб паралізувати логістику на значній відстані від фронту. Що для цього потрібно? Організація, планування та достатня кількість засобів ураження, зокрема дронів. Також важливо мати потужну артилерію. Якщо ці умови будуть виконані, тоді можна знищити 50 тисяч. Наразі ж, згідно з даними нашої розвідки, Росія направляє на фронт приблизно 30-35 тисяч військових. Вони змушують їх іти в атаку, в результаті чого зазнають значних втрат — близько 30-35 тисяч убитих та поранених. Тому, якщо мова йде про збільшення цього показника, то наслідки можуть бути катастрофічними.

Яка обстановка навколо Степногірська? Наступ було зупинено.

Ситуація в цьому регіоні є критичною. Зокрема, поблизу Запоріжжя, у зоні Степногірська та Гуляй-Поля, йдуть запеклі зустрічні бої. Противник зосередив свої оперативні резерви саме тут, де розташовані основні сили елітних підрозділів Російської Федерації. Ці резерви складаються з двох дивізій та двох бригад морської піхоти, а також значної кількості частин загального призначення.

Було б цікаво дізнатися твою думку щодо розподілу функцій і завдань між СБС та БПС бригад і полків БПС корпусів, особливо стосовно роботи з ворожими пілотами.

Ця тема має глобальний характер. У чому полягає проблема? Основною перешкодою є розподіл зон відповідальності. Коли відповідальність за певну ділянку буде чітко визначена, а командир корпусу отримає свій комплект бригад і військ, якими він може безпосередньо керувати, ситуація зміниться. Якщо командир корпусу стане основною особою, яка розподіляє дрони, людські ресурси, боєприпаси, засоби зв'язку та логістику, і матиме чіткий план забезпечення для своєї зони, то до нього потрібно буде підпорядкувати й додаткові сили, зокрема й СБС. У тих випадках, де служба БПС корпусу є слабкою, досвідчені командири бригад СБС повинні взяти на себе відповідальність за організацію, не лише підтримуючи своїми підрозділами, а й вносячи командирські рішення щодо БПС. Коли ж корпуси мають свої потужні полки БПС, до них слід придавати підрозділи, які також отримують довгострокові бойові накази, щоб працювати в смузі щонайменше рік, налагоджуючи позиції та покращуючи взаємодію. Це забезпечить синергію між СБС, військами, що відповідають за смугу, і штурмовими полками, що діють за аналогічними принципами. На жаль, нині спостерігається безлад та хаос, і СБС страждає від цього, як і вся армія. Бригади СБС отримують смуги, але потім їхні батальйони розриваються між різними ділянками, що ускладнює управління та застосування сил. Для ефективної роботи безпілотних систем і всіх підрозділів БПЛА важливо, щоб вони були прив'язані до своєї смуги. У своїй зоні війська діють з найбільшою впевненістю та ефективністю, оскільки знають місцевість, вміють оцінювати дії противника і організацію логістики. Це дозволяє їм діяти значно ефективніше, ніж частини, які постійно перекидають з одного місця в інше, що пов'язане з додатковими втратами та ускладнює їх розгортання.

Який відсоток дронів ви отримаєте від держави, а який – від волонтерів?

На даний момент більша частина дронів у моєму підрозділі - це дрони, які ми отримали завдяки громаді міста Києва. За що я дуже вдячний киянам. Незважаючи на таку важку ситуацію, удари по енергетиці і по інфраструктурі, місто Київ виділило для низки частин, там, де служать кияни, не тільки для мене, у мене там насправді не така велика частка, але я дуже вдячний за цю допомогу. Дякую місту Київ, дякую киянам за підтримку. Ми воюємо зараз, захищаємо Харків тими дронами, які нам дав Київ. На жаль, для оборони міста Харкова у міста Харкова ресурсів для нашої бригади, для нашого корпусу, не знайшлося. Дуже прикро, але тим більш цінно, що кияни це цінують, захищають своє місто на таких далеких рубежах, підтримують. Так що особисто дякую киянам і київській владі за увагу, підтримку військових, системну, не піарну справу.

Чи може вдатися ворогу прорватися на лінії фронту поблизу Лимана?

Я не вважаю, що ворог біля Лиману має можливості для успіху, оскільки це місто наразі під контролем Третього армійського корпусу під командуванням Андрія Білецького. Завдяки цьому вдалося подолати тактичну кризу, а також змінити командирів бригад, які раніше захищали Лиман. Тепер у районі дислоковані бійці з Третьої штурмової бригади, що забезпечує більш ефективну взаємодію та злагодженість у командуванні, а також покращує тактику ведення бою. Ворог наразі зупинений, і на Лимані немає жодних просувань з його боку вже тривалий час. Натомість наші сили активно діють і досягли позитивних результатів на багатьох ділянках фронту.

Як ви вважаєте, коли ми зможемо перейти до стабільної оборонної позиції?

Як тільки у нас буде впорядкована організація управління і застосування військами. Тоді у нас з'явиться планування, логіка і розподіл ресурсів відповідний. І все, станеться диво. Нам не треба будувати якусь нездоланну стіну. Нам треба будувати нормальні абсолютно інженерні споруди, те, що можна робити силами військ з мінімальним застосуванням інженерної техніки ефективно. І якщо у нас будуть боєприпаси, міни, дрони, ворога можна знищити і зупинити цими засобами. Для цього знов-таки потрібні реформи на рівні корпусів. А реформа корпусів не завершена.

Яка у вас ситуація з взаємодією з іноземцями в рамках Хартії? Я вільно спілкуюсь іспанською мовою, тож хотів би дізнатися, як можу бути корисним у цьому контексті.

Я хочу особисто запросити вас приєднатися до нашої команди. Будь ласка, напишіть мені в месенджер або в приватні повідомлення — де вам зручно. Ми дійсно потребуємо перекладачів з іспанської мови. Це звернення стосується всіх. Ми активно розвиваємось і збільшуємо кількість іспаномовних працівників. Хочу зазначити, що в моєму підрозділі вже є 13 військовослужбовців, які володіють іспанською. Вони демонструють блискучі результати у бойових умовах, проявляють професіоналізм і відповідальність, і ми їх дуже цінуємо — вони стали важливою частиною нашого колективу. Інші підрозділи Хартії також потребують перекладачів. Не соромтеся звертатися, ми з нетерпінням чекаємо на ваші повідомлення!

Чи планується у вас зустріч з Верховним правителем?

Моя штатна посада - командир взводу. Я не думаю, що в цьому є потреба насправді. У мене є своє командування, мені цілком достатньо спілкування.

Ви жодного разу не згадали про інших командирів корпусів, окрім тих, що мають другий і третій ранги. Чи справді немає більше успішних, і чи дійсно перший, сьомий та восьмий корпуси демонструють гірші результати?

Я служу в складі другого корпусу, а поряд з нами розташований третій армійський корпус. Можу впевнено поділитися своїми спостереженнями про них. Щодо інших корпусів, то наразі я не маю можливості бути експертом, що, сподіваюся, ви розумієте. Раніше, коли я працював журналістом, я мав змогу об'їжджати різні ділянки фронту і надавати детальні та компетентні оцінки. Тепер, коли я не маю доступу до тих місць, мої знання обмежуються чутками від військових, які там служать. Тому я не можу детально аналізувати проблеми чи досягнення інших корпусів і не в змозі надати об'єктивну інформацію. Мені просто бракує необхідних даних для такого аналізу.

Перевели з зенітно-ракетної бригади в піхоту заднім числом. П'ять днів і вихід. Або лякають самовільним залишенням частини. Підкажіть, як бути, будь ласка.

Не знаю, друже, що ще можна порадити. Звичайно, на війні важливо розуміти, з ким ти йдеш у бій, і мати довіру до своїх товаришів. Кожен, хто вступає до СЗЧ, повинен усвідомлювати всі наслідки своїх дій. Це справа совісті, відповідальності та розуміння ситуації кожного військовослужбовця. Я не знайомий з вашими обставинами, не знаю, до якого підрозділу ви належите, і не можу дати конкретних порад, якщо ви не поділитесь більш детальною інформацією.

Я щиро вдячний всім, хто був поруч, і особливо тим, хто підтримує наш канал. Сьогодні, перебуваючи в Силах оборони, я переконаний, що Україна має все необхідне — ресурси, людей і можливості. Хоча нам дійсно нелегко, я спостерігаю на фронті, як важко нашим супротивникам. Вони зазнають значних втрат, стикаються з труднощами у пошуку нових військовослужбовців, мають проблеми з їхніми стандартними тактиками, і це відкриває нам можливості для контратак. Я бачу, як ми рухаємося до перемоги, зокрема на Куп'янському напрямку. Тому я впевнений, що майбутнє війни цілком у наших руках. Ініціатива, яка є у ворога, може бути швидко ліквідована, як тільки ми зможемо організуватися. У нас є всі шанси змінити хід подій. Закликаю всіх, хто має бажання і готовність, приєднатися до Сил Перемоги. Запрошую вас у свій підрозділ. Поки ви ще не отримали повістку з ТЦК, у вас є можливість зробити свій власний вибір. Ви зможете стати частиною професійної команди, здобути військову спеціальність та отримати сучасну підготовку з використанням новітніх технологій. Дякую всім за підтримку каналу, а особливо нашим постійним спонсорам "Бутусов Плюс", без яких ми не змогли б існувати. Дякую, що були зі мною, і до нових зустрічей. Слава Україні!