Сергій Грабовський: У тоталітарному режимі не існує "нейтральних" атлетів – Блоги | OBOZ.UA

У тому, що коїть Міжнародний олімпійський комітет і деякі спортивні федерації з допуском росіян на міжнародні змагання, немає нічого дивного. Така політика має потужне теоретичне обґрунтування та наразі давно стала альфою й омегою не тільки спортивного, а й політичного та культурного життя Заходу. Принаймні, переважної частини західного "нобілітету". При цьому безжально викинуті на смітник досягнення західної ж філософії та політичної науки, завдяки яким Європа, Північна Америка, Японія, Австралія і низка інших регіонів і країн змогли вистояти у протиборстві з Кремлем і Луб'янкою, з їхніми маріонетками та сателітами.

Ще раз акцентую увагу: мова йде про теоретичні ідеї та принципи. Як зазначав Нільс Бор, немає нічого більш практичного, ніж якісна теорія (пізніше цей вислів, звісно, приписали Брежнєву в СРСР). Проте в XXI столітті Захід, здається, вирішив ігнорувати власні досягнення - стверджуючи, що світ змінився, і не слід нав'язувати людям архаїчні концепції. Це призвело до того, що ці "архаїзми" почали знову з'являтися, набирати популярність і претендувати на домінування. І навіть якщо абстрагуватись від сучасних США, ми можемо помітити багато цікавих явищ.

Таким чином, на Зимовій Олімпіаді 2026, що проходитиме в Італії, спортсмени з Росії та Білорусі змагатимуться під статусом "індивідуальних нейтральних атлетів" (AIN). Вони не матимуть можливості виступати під своїми прапорами, з гімнами або національною ідентичністю. Це виглядає як поганий жарт, але…

Проте ми говоримо про тоталітарні режими! Хоча термін "тоталітаризм" сьогодні вважається "недостатньо актуальним", "застарілим" і "непідтвердженим", у сучасних дискусіях, як на Заході, так і в колах "прогресивних" українських аналітиків, переважає поняття "авторитаризм". Однак, якщо заглянути в англомовну версію Вікіпедії, можна знайти таке визначення: "Тоталітаризм — це політична система, що забороняє всі опозиційні партії, робить незаконною як індивідуальну, так і колективну опозицію державі та її вимогам, а також здійснює надзвичайно високий, якщо не абсолютний, контроль над суспільним і приватним життям. Це вважається найекстремальнішою і найбільш повною формою авторитаризму. [...]. Тоталітарні режими відрізняються від інших авторитарних систем тим, що в останніх влада зазвичай зосереджена в руках одного диктатора, комітету, військової хунти або невеликої групи політичних еліт, які монополізують політичну владу. Тоталітарний режим може прагнути контролювати практично всі аспекти життя суспільства, включаючи економічну діяльність, освітню систему, мистецтво, науку, а також особисте життя і моральні цінності громадян, спираючись на розроблену ідеологію. Він може також залучати все населення для досягнення своїх цілей".

Чи впізнали ви в описі тоталітарних режимів тих спортсменів, яких допустили на Олімпійські ігри під статусом "індивідуальних нейтральних"? Чому тут взагалі згадують про "екстремальні прояви авторитаризму"? За такою логікою можна було б заявити, що педофілія – це "найвищий прояв любові до дітей"...

Але підемо далі. "Тоталітарні режими часто характеризуються крайніми політичними репресіями, у більшій мірі, ніж авторитарні режими, за недемократичного правління, широко поширеним культом особистості навколо людини чи групи, яка перебуває при владі, абсолютним контролем над економікою, широкомасштабною цензурою та системи масового стеження, обмежена або відсутня свобода пересування (свобода залишати країну), а також широке використання державного тероризму. Інші аспекти тоталітарного режиму включають широке використання таборів для інтернованих, всюдисущу таємну поліцію, практику релігійних переслідувань або расизму, нав'язування теократичного правління або державного атеїзму, звичне застосування смертної кари та показових судів, фальсифікацію виборів (якщо вибори залишаються), можливе володіння зброєю масового знищення, потенціал для фінансованих державою масових вбивств і геноцидів, а також можливість участі у війні або колоніалізмі проти інших країн, за якими часто слідує анексія їхніх територій". Знов-таки, багато які абриси тоталітаризму окреслені точно, проте все ж незрозуміло, чому потрібно "впихати" його в авторитаризм, тим більше, що авторитаризм - політичний режим, а тоталітаризм - всеосяжний соціально-політичний лад, а це поняття значно ширше за режим. До речі: Друга світова війна почалася з Пакту Молотова-Ріббентропа між двома тоталітарними державами і з нападу спершу однієї, а потім іншої такої держави на авторитарну другу Річ Посполиту. А якщо дотримуватися "модної" логіки, то виходить. що кілька автократій не поділили сфер впливу і просто зчепилися між собою...

Я свідомо розпочав з Вікіпедії, яка є джерелом інформації для мільйонів людей. Тепер хочу згадати думки відомих західних дослідників. Наприклад, Раду Сінпоес зазначав, що авторитарні режими "піклуються лише про утримання політичної влади, і поки ця влада не ставиться під сумнів, вони забезпечують суспільству певну міру свободи". [...] Він також підкреслює, що авторитаризм "не прагне до зміни світу або людської природи". На противагу цьому, Роберт Конквест характеризував тоталітарну державу як таку, що "не визнає жодних меж у своїй владі в будь-якій сфері суспільного чи приватного життя і прагне розширити цю владу на будь-який можливий термін". Річард Пайпс, у свою чергу, відзначав, що офіційно проголошена ідеологія "проникає в найглибші шари суспільної структури, а тоталітарний уряд намагається повністю контролювати думки та дії своїх громадян".

Ще раз зазначу - якщо ми вважаємо, що в Росії авторитарний, навіть жорсткий режим, то справедлива теза про "обдурених пропагандою" росіян. Тобто Путін їх обдурив, залякав і змусив діяти на свою користь. І взагалі: це війна Путіна, а росіяни не винні. Досить дати якісь серйозні альтернативні джерела інформації - й облуда почне щезати. Проте це абсолютно нікчемна точка зору, що довів своєю викривальною діяльністю Навальний - мільйони росіян дивилися його матеріали і не повставали проти "партии жуликов и воров", бо ж ідеться про тоталітаризм, про "злочинну державу" (К.Ясперс), про злиття десятків мільйонів людей із владою, про російську спільноту, яка живе міфологемами, що заміщають реальність, а "партия жуликов и воров" - це дуже добре, це співзвучно настроям масового росіянина, аби цю партію очолював "національний лідер", він же "фюрер", він же "президент Путін".

Проте варто відзначити роботу багатьох сучасних західних дослідників, які не забувають про "неактуальний" тоталітаризм. Вони майстерно використовують цей концепт, вказуючи на його небезпеки, зокрема акцентуючи увагу на тоталітарній міфології, що впливає на людину не зовні, а зсередини. На жаль, це не є частиною загального дискурсу, принаймні поки що, що призводить до нерозуміння західною політичною елітою справжніх загроз, з якими їм доводиться стикатися.

Ще раз підкреслю: немає і не може бути "індивідуальних нейтральних" спортсменів з Білорусі та Росії. Просто їх не випустили б з цих країн. А серед олімпійців, наскільки мені відомо, немає тих, хто давно переїхав на Захід і дистанціювався від політики Мінська та Москви. Чи є такі?

А ось обов'язкова "вишенька на торті. Днями очільниця МОК Кірсті Ковентрі наголосила, що МОК повинен "зберігати спорт нейтральним простором, у якому кожен спортсмен може вільно виступати, не зазнаючи впливу політики чи розколів, спричинених урядами". А міністр спорту Росії та голова Олімпійського комітету цієї держави Михаїл Дегтярьов заявив, що спорт повинен розглядатися як політика. Дегтярьов вважає неправдою вираз "спорт поза політикою". Ну, а що обов'язково для Росії, те діє і в Білорусі. Тож після завершення Олімпіади "індивідуальні нейтральні" спортсмени у разі повернення до своїх держав змушені будуть (можливо, навіть охоче) танцювати під замовлену для них політичну музику, а МОК продовжуватиме вважати, що тоталітаризм дозволяє атлетам "не зазнавати впливу політики". І зверніть увагу на формулу "розколи, спричинені урядами". Тобто агресор і жертва агресії ставляться на одну дошку. Чудові нині олімпійські ідеали!