Штучний інтелект у сфері освіти: занепад уміння мислити чи справжня революція в процесі навчання?

Останнім часом важко знайти тему, що викликала б більше дискусій в освітньому середовищі, ніж використання штучного інтелекту (ШІ), зокрема популярних моделей, таких як ChatGPT. Хтось вбачає в ШІ загрозу для студентів: очікує деградації, зниження критичного мислення та креативності. Інші вважають, що ШІ -- це унікальна можливість для персоналізації освіти, збільшення ефективності навчання та розвитку мислення на новому рівні.

У будь-якому випадку, як викладачі, так і студенти опинилися перед цілком новими викликами: від етичних дилем та проблеми плагіату до масштабних питань, пов'язаних зі зміною освітніх парадигм.

Отже, що це насправді: виклик чи шанс? І чи підготовлені ми до тих перетворень, які неминуче принесе доба штучного інтелекту в навчальному процесі?

Одна з найгучніших новин у світі освіти за останні кілька місяців надійшла з США: студенти ряду американських університетів відкрито вимагають повернення коштів за навчання. Причиною цього стало активне використання викладачами нейромережі ChatGPT для підготовки до лекцій і оцінювання студентських робіт. При цьому самі студенти часто не мають права користуватися подібними сервісами.

Ситуація набула медійного розголосу після повідомлень у ЗМІ, які наголошували на подвійних стандартах освітніх закладів: студентам заборонено те, чим регулярно користуються викладачі. Обурення студентів є цілком зрозумілим: навіщо платити значні кошти за навчання, якщо знання, перевірку завдань і навіть пояснення тем може надати штучний інтелект, доступний усім онлайн? Студенти наголошують, що навчатися за допомогою ШІ можуть і самостійно, без додаткових витрат на університетські послуги.

Цей конфлікт висвітлив ключові питання, які виходять за рамки лише фінансових аспекти: яким чином освітні заклади повинні взаємодіяти зі штучним інтелектом? Які обмеження на його застосування слід визначити? Як забезпечити прозорість і справедливість у сучасних методах впровадження нових технологій у навчальний процес?

Як не без іронії зазначають коментатори ситуації, це схоже на "карму в дії": університети, які раніше обмежували доступ до нових технологій для студентів, тепер самі потрапили під вогонь критики через недостатньо прозору політику використання ШІ.

Поки університети сперечаються, як регулювати використання штучного інтелекту, студенти вже знайшли власні, досить креативні рішення. Американські студенти 2025 року дедалі частіше не просто використовують ChatGPT для виконання завдань, а й вдаються до складних маніпуляцій, аби приховати цей факт від детекторів нейромережевих текстів.

Зокрема, за інформацією ЗМІ, набули популярності методи "маскування" текстів, створених нейромережею. Це включає додавання граматичних або стилістичних помилок, запити до штучного інтелекту з проханням знизити якість тексту, а також переформулювання через інші мовні моделі. Вся ця діяльність має на меті не покращення знань чи розвиток навичок, а обхід контрольних систем, які використовують університети для виявлення текстів, створених штучно.

Виникає парадоксальна ситуація: студенти, проявляючи неабиякий креатив, винахідливість і технічні навички, витрачають ці ресурси зовсім не на навчання, а на шахрайство. Проте чи можна звинувачувати в цьому лише самих студентів?

Ба більше, чесні студенти також користуються ШІ, але вже для того, щоб їх не звинуватили у використанні ШІ для виконання завдання! Абсурд, чи не так? Річ у тім, що викладачі застосовують мовні моделі, аби визначити маркери використання цих самих моделей під час підготовки текстів. Саме тому студенти змушені грати на випередження й позбавлятися патернів штучного тексту під час редагування своїх робіт.

У підсумку в США збільшився попит на традиційні паперові зошити. Цього навчального року продажі "синіх зошитів" у Техаському університеті A&M зросли більш як на 30%, а в Університеті Флориди -- майже на 50%, пише The Wall Street Journal. Річ у тім, що викладачі повертаються до традиційної форми контролю: текст, написаний від руки й, бажано, під наглядом педагога, щоби студент точно не міг списати. Ось так технологічний прогрес змусив людство повернутися до витоків. Це нагадує популярний вислів про те, що Четверту світову вестимуть камінням і палицями.

Цікаво, що протистояння між студентами та штучним інтелектом призводить до втрати основної мети навчання. Якщо освіта стає схожою на гру, де одні намагаються виявити порушників, а інші – уникнути викриття, виникає питання: яка ж насправді основна мета освіти? І чи дійсно штучний інтелект є головним чинником, що призводить до зниження інтелектуальних здібностей студентів?

Від моменту, коли штучний інтелект почав активно вливатися в освітній процес, виникають занепокоєння щодо його потенційно негативного впливу на розумові здібності студентів. Багато традиційно налаштованих викладачів та фахівців вважають, що якщо ШІ виконує завдання за учнів, це неминуче призведе до зниження їхнього інтелектуального розвитку. Аргументація тут досить проста: навіщо напружувати свої мізки, коли нейронні мережі можуть миттєво надати відповідь?

Проте нещодавнє масштабне дослідження, опубліковане у впливовому науковому журналі Nature, демонструє цілком протилежні результати. Згідно з даними авторів цього системного огляду, ШІ не тільки не погіршує навчальних результатів, а навпаки -- істотно їх покращує.

Зокрема, дослідники визначили, що:

Особливо ефективно ШІ впливає на навчальний процес, якщо йдеться про STEM-дисципліни (наука, технологія, інженерія, математика), де принципово важливою є можливість персонально детально розібрати кожен крок виконання завдань. Окрім того, оптимальним строком використання ChatGPT для досягнення помітного ефекту є період від чотирьох до восьми тижнів регулярного залучення нейромережі до навчального процесу.

Ключовим висновком, до якого дійшли дослідники, є те, що успішність застосування ChatGPT значною мірою визначається способом його інтеграції в навчальні програми. Найвищі результати спостерігаються у курсах, які фокусуються на розв'язанні реальних задач та формуванні специфічних навичок.

Цей аналіз дає змогу поглянути на проблему значно ширше. Очевидно, що річ не в тім, аби уникати ШІ, а навпаки -- навчитися максимально ефективно його використовувати. Освітні заклади мають змінити свої підходи та почати використовувати нейромережі як потужний інструмент для розвитку, а не для пасивного отримання готових відповідей. І поки ми про це розмірковуємо, в деяких країнах світу ці підходи впроваджують у життя.

З 2025 року Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ) офіційно інтегрували курс з штучного інтелекту в державну освітню програму, починаючи з дошкільного віку.

Згідно з інформацією, наданою шанованим виданням Financial Times, міністр освіти Об'єднаних Арабських Еміратів Сара аль-Амірі повідомила, що основною причиною такого рішення стала попередня помилка держави, яка не зуміла оперативно реагувати на розширення соціальних мереж. Влада вважає, що це недолік призвів до зниження успішності учнів та збільшення труднощів з концентрацією уваги, викликаних активним використанням платформ на кшталт TikTok і Instagram. Тому цього разу ОАЕ вирішили прийняти превентивні заходи.

Оновлена навчальна програма з штучного інтелекту охоплює не лише технічні компетенції, як-от програмування та створення запитів (prompt engineering), але й етичні питання, пов’язані з використанням ШІ. Зокрема, дітям з раннього віку будуть надаватися знання для критичного аналізу інформації, яку постачають нейронні мережі, а також уміння виявляти упередження у їхніх відповідях.

Окрім освітніх реформ, ОАЕ активно інвестує в масштабну інфраструктуру штучного інтелекту. За даними Bloomberg, інвестиції країни у сферу ШІ вже найближчим часом можуть становити понад 100 млрд дол. Водночас ОАЕ мають амбіції стати глобальним "регуляторним полігоном", де тестуватимуть нові технології та формуватимуть стандарти їх використання на міжнародному рівні.

Ініціатива Об’єднаних Арабських Еміратів не є єдиною в своєму роді. Зокрема, видання Fortune інформує, що керівники таких великих компаній, як Microsoft, Airbnb і Uber, активно закликають держави по всьому світу включити штучний інтелект та комп'ютерні науки до шкільних навчальних програм, орієнтуючись на досвід Китаю та Сингапуру.

Згідно з висловлюваннями генеральних директорів цих підприємств, недостатня системна освіта в галузі штучного інтелекту та комп'ютерних технологій може спричинити втрату мільярдів доларів економічних можливостей і значно знизити конкурентоспроможність країн на міжнародній арені.

Ця ініціатива керівників провідних технологічних корпорацій є своєрідним сигналом для світової освіти. На їхню думку, сучасна школа вже не може обмежуватися лише базовими академічними предметами: вона має готувати дітей до майбутнього, в якому ШІ стане основою не тільки технологій, а й економіки та суспільства загалом.

Яскравим прикладом реалізації подібної стратегії слугує досвід Сингапуру, де штучний інтелект був інтегрований в освітню систему з акцентом на індивідуалізацію навчання. У цій країні ШІ застосовується для оцінки навчальних досягнень учнів, автоматичного підбору персоналізованих завдань та надання зворотного зв'язку, що суттєво підвищує якість освітнього процесу.

Необхідно усвідомити, що за цими закликами ховається не лише інтерес технологічних фірм, а й розуміння того, що економічна продуктивність держави все більше залежить від якості освіти молоді. Країни, які не зможуть пристосуватися до цього світового тренду, можуть опинитися на узбіччі розвитку в найближчі роки.

Разом із можливостями, які відкриває інтеграція штучного інтелекту в освітні процеси, постає низка серйозних етичних питань. Адже ШІ -- це не тільки нові можливості, а й нові ризики, які необхідно ретельно аналізувати та контролювати.

У своїй статті для Financial Times міністр освіти Об'єднаних Арабських Еміратів Сара аль-Амірі підкреслює, що критичне мислення стосовно інформації, отриманої з нейромереж, повинно стати одним із основних елементів сучасної освітньої програми. Важливо навчити дітей усвідомлювати, що відповіді, які надає штучний інтелект, не завжди є неупередженими та можуть містити певні упередження. Тому учні повинні набувати навичок не лише користування нейромережами, а й перевірки та оцінки правдивості отриманої інформації.

Крім того, етичне застосування штучного інтелекту пов'язане з аспектами академічної доброчесності. У багатьох країнах навчальні заклади, від шкіл до університетів, вже зіштовхнулися з викликом плагіату, адже студенти нерідко просто копіюють відповіді, отримані від ChatGPT, і представляють їх як свої власні. Щоб протистояти цій проблемі, освітні системи запроваджують спеціалізовані курси та тренінги, які навчають учнів і студентів правильно інтегрувати штучний інтелект у свої дослідження, дотримуючись академічних норм.

Іще однією важливою етичною проблемою є ризик надмірної залежності від ШІ. З огляду на це, ОАЕ наприклад, запроваджують обмеження на кількість годин, відведених для навчання використанню штучного інтелекту, -- до 20 годин на академічний рік, що має допомогти уникнути ситуації, коли учні стануть повністю залежними від допомоги нейромережі.

Отже, важливим завданням сучасної освіти є не лише навчити дітей взаємодіяти з технологією, а й сформувати в них навички відповідального й етичного використання ШІ.

На тлі глобальних трансформацій в освіті Україна також почала формувати власне бачення використання штучного інтелекту в навчальному процесі. У травні 2024 року Міністерство освіти і науки України оприлюднило інструктивно-методичні рекомендації щодо використання ШІ у закладах загальної середньої освіти. Цей документ став першим офіційним кроком у напрямі врегулювання й осмислення ролі новітніх технологій у навчанні.

У рекомендаціях підкреслюється, що штучний інтелект слід застосовувати не для простого заміщення учнівського мислення, а як засіб, що сприяє розвитку критичного мислення, пошуку інформації, аналізу даних та створенню нових концепцій. Зокрема, вказано, що викладачі мають можливість використовувати ШІ для підготовки до занять, розробки тестів, генерування ідей, а також для адаптації навчальних підходів до потреб окремих учнів.

Щодо учнів, то тут рекомендації передбачають навчання школярів:

З одного боку, ці аспекти мають певну схожість із досвідом ОАЕ та Сингапуру. Проте, з іншого боку, в Україні поки що не існує спеціально розроблених навчальних програм, як це роблять згадані країни, і використання штучного інтелекту не інтегровано в державні освітні ініціативи. Багато педагогів все ще розглядають ШІ виключно як інструмент академічної недоброчесності і серйозну загрозу для освітньої системи.

Подобається це чи ні, але ШІ вже є технологією, широко розповсюдженою серед людства, й починає впливати на наше життя. І цей вплив лише збільшуватиметься щоразу після виходу нової моделі чи оновлення наявних. Дедалі більше стартапів роблять свої продукти, й незабаром ми навіть не усвідомлюватимемо, що текст, відео чи аналітика були підготовлені не людиною, а штучною моделлю.

Безумовно, опиратися прогресу — те ж саме, що й боротися з вітряками. Саме тому ми повинні запитати себе: який справжній сенс має освіта? І як ми можемо перевірити, чи учень дійсно засвоїв необхідні знання та навички? Традиційні тести, які використовувалися протягом багатьох років, вже не є очевидним рішенням. Найімовірніше, нам слід розробити нові способи оцінювання або повернутися до старих, які вже майже забулися. У світі, де комп'ютери здатні генерувати текст з надзвичайною легкістю, важливість живого вербального спілкування зростає. Тому презентації, усні виступи та захист індивідуальних і командних проєктів можуть стати адекватною відповіддю на ці виклики. І хоча студенти можуть використовувати штучний інтелект для підготовки, найважливіше — не забувати про перевірку фактів і валідацію інформації.