Стародавні мешканці України використовували мамонтові кістки для зведення своїх осель: коли це відбувалося?

Їхній вік складає приблизно 18 тисяч років.

Вчені розповіли про те, як люди, які жили на території сучасної України 18 тисяч років тому, захищалися від суворих умов льодовикового періоду. За їхніми словами, стародавні люди будували житла або їхні частини з кісток мамонтів, повідомляє Live Science.

"Ці величезні будівлі свідчать про те, як громади змогли вижити і розвинутися в суворих умовах, використовуючи залишки гігантських істот для створення укриттів," – зазначили дослідники.

Кістки знайшли в селі Межиріч у Черкаській області ще в 1966-1974 роках. Тоді вчені заявили про те, що кістки мамонтів були розташовані таким чином, що утворювали житла. Це припущення отримало широку підтримку. Але залишалися відкритими питання про те, коли такі житла виготовлялися, і наскільки тривалий час.

Попереднє дослідження вказувало на значний діапазон датувань: від 19 до 12 тисяч років тому.

Щоб встановити точний час, археологи провели повторний аналіз стоянки. Вони дослідили рештки менших тварин, що були виявлені поряд із мамонтячими кістками, з метою визначення їхнього віку.

Вчені з'ясували, що вік найбільшої структури становить 18323-17839 років. Ці дати відносяться до періоду відразу після останнього льодовикового максимуму (від 26 500 до 19 000 років тому), найхолоднішої частини останнього льодовикового періоду.

На думку дослідників, це житло могло функціонувати близько 439 років. Вони підкреслили, що це свідчить про те, що "притулки були здебільшого функціональним рішенням для виживання, а не сталими поселеннями".

Співавтор дослідження Павло Шидловський, археолог з Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зазначив, що основа притулків, ймовірно, формувалася з "черепів мамонтів та великих довгих кісток, які були вертикально вмуровані в ґрунт, створюючи щось на кшталт цоколя або "фундаменту".

Частина укриття, ймовірно, була обшита дерев'яним каркасом, а також могла мати обшивку зі шкурок дрібних звірів або березової кори. Додатково, "на верхній частині конструкції [даху] були розміщені ікла та великі плоскі кістки, які виконували роль обважнювачів і служили захистом від вітру", - зазначив Шидловський.

Він зазначив, що в кожному з притулків могло проживати від п'яти до семи людей. Можливо, їхня діяльність полягала у обробці кременю, шкіри та виготовленні виробів з невеликих тварин.

Раніше вчені заявили про те, що деякі представники мегафауни жили на Землі набагато довше, ніж вважалося до цього.