Постали фундукові чудеса.

У селі Степка, що належить до Таращанської міської громади Білоцерківського району, Тетяна та Михайло Курченки започаткували фундуковий сад десять років тому. Перші саджанці вони замовили з Польщі, обираючи ті, що давали великі горіхи з тонкою шкаралупою, які самостійно осипалися після дозрівання.

Наразі в подружжя є 170 дерев. В основному -- каталонського та барселонського сортів. Однак господарі випробовують і новинки, Якщо саджанець справжній (не сіянець), то вже наступного року дає перші плоди. Такі екземпляри родина вирощує для реалізації.

Кожних вихідних та свят ентузіасти приїжджають зі столиці до села, аби доглядати своїх улюбленців. "Щороку підрізаємо молоду порість, формуємо крону, щоб росла правильно", -- каже пані Тетяна.

Згідно з висловлюваннями фермерів, вирощування фундука вимагає значної уваги. Цю рослину потрібно захищати від грибкових захворювань, шкідників та різних черв'ячків. На початку весни стартує період цвітіння, який відбувається раніше, ніж у багатьох інших культур. У цей час пагони покриваються яскраво-червоними язичками квітів.

На Спаса починають обсипатися горіхи. Щоб їх зібрати, господарі спочатку скошують траву між рядами.

Одне дерево в середньому дарує по п'ять кілограмів плодів, найпродуктивніші - десять. І хоча урожай солідний, у продаж він не потрапляє: вирощене розкуповують друзі, знайомі, а трохи реалізовують через Інтернет.

Поряд з фундуком розташовані яблуні, груші, сливи, персики та лохина. Також тут росте більше двохсот кущів винограду, серед яких близько ста сортів призначені для споживання в свіжому вигляді, а десять — для виноробства. Була обрана така селекція, яка здатна витримувати холодні зимові температури та забезпечувати стабільний врожай. Найбільш улюбленими сортами є Байконур, Аркадія, Кодрянка та Геліос.

З виноградників цієї родини створюють домашнє вино – натуральне та високоякісне.

Зауважимо, що в саду Курченків усе облаштовано за сучасними вимогами: міжряддя широкі (щоб дерева "дихали"), розмежовані зони компосту, городини, винограду, персиків, суниці садової, малини, жимолості. Розроблено власну технологію для посадки лохини.

Знайшлося місце для квітів. Влітку тут цвітуть гортензії, лаванда та декоративні трави, за якими дбайливо доглядає жінка.

Втомлені від гамору, стрімкості та безперервних термінів, багато містян нині прагнуть знайти спокій і гармонію в своєму житті. Такі, як Тетяна та Михайло, вносять у сільське середовище новаторські підходи до ведення господарства — з акцентом на науку, експерименти, а також на дбайливе ставлення до природи та естетичних аспектів.

У Таращанській міській територіальній громаді поділилися думками: "У часи війни праця на землі перетворилася для багатьох на справжню терапію. У світі, сповненому болю та невизначеності, контакт з природою відновлює відчуття реальності: ти спостерігаєш, як зароджується життя, як дерево вбирає сонячні промені і приносить плоди".

Отже, у саду панує тиша — лише шелест листя, гудіння бджіл і той мир, який не придбаєш у жодному аптечному закладі.