Розгадано загадку календаря майя: як він вірно прораховував затемнення на сотні років уперед.
Мешканці Месоамерики коригували свій місячний календар, щоб уникнути неточностей у своїх предсказаннях.
Дослідження, проведене науковцями з США -- Джоном Джастесоном та Джастіном Лоурі, дозволило по-новому поглянути на систему календарів цивілізації мая та її здатність передбачати затемнення. З'ясувалося, що жерці-астрономи цієї давньої культури використовували складну методику "скидання" місячного календаря, яка забезпечувала точність прогнозів на сотні років, повідомляє IFLScience.
Як і багато інших розвинених цивілізацій минулого, мая ретельно слідкували за переміщенням небесних об'єктів, вважаючи їх знаками від богів. Їхній астрологічний календар, що складався з 260 днів та поєднувався з 365-денною класичною системою, мав не лише релігійне, а й практичне призначення, зокрема, для прогнозування затемнень.
Основою цього знання є Дрезденський кодекс, один із небагатьох збережених манускриптів культури мая. Він містить таблицю, що охоплює 405 молодиків, що відповідає 46 повним циклам календаря. Ця система забезпечувала можливість передбачення появи нового або повного Місяця з точністю до одного дня. Оскільки затемнення можуть траплятися лише під час молодика або повного Місяця, ця таблиця фактично виконувала функцію прогнозу для цих рідкісних астрономічних явищ.
Проблема полягала в тому, що без періодичного коригування точність календаря знижувалася. Як пояснив провідний автор дослідження Джастесон, астрономи мая знали про це й періодично "перезапускали" календар за певними циклами.
"Я виявив, що в таблиці присутні дві дати, які найближче наближаються до ідеального вирівнювання Землі, Місяця та Сонця. Перша дата - це 358-й місячний цикл, а друга - 223-й. Обидві з них пов'язані з відомими циклічними явищами затемнень, які сьогодні називаються inex і saros," - поділився своїми думками Джастесон в інтерв'ю для IFLScience.
Ці цикли — 358 і 223 синодичні місяці — використовувалися для коригування календаря, що дозволяло зберігати точність астрономічних прогнозів протягом багатьох століть. Дослідники стверджують, що завдяки цим періодам священнослужителі мали змогу уникати накопичення помилок, які виникали через незначну різницю між місячними та сонячними циклами.
Аналіз таблиці, опублікований в журналі Science Advances, показав, що астрономи мая не лише враховували проміжки між фазами Місяця, а й відстежували моменти вирівнювання трьох небесних тіл -- Землі, Місяця і Сонця. Ці моменти, або "вузли орбіти", визначають, коли можливе затемнення.
Дослідники припускають, що календар, представлений у Дрезденському кодексі, був створений між 1083 і 1140 роками нашої ери. Це означає, що його розрахунки залишалися точними навіть для сучасних затемнень, зокрема тих, які нещодавно спостерігалися над Мексикою.
Нещодавно археологи виявили неушкоджений солеварний комплекс мая, що датується близько 550-800 роками н.е. та входив до мережі виробників, які забезпечували сіллю внутрішні міста. Виняткова знахідка, що стала можливою завдяки анаеробному середовищу мангрового торфу, зберегла дерев'яну архітектуру під водою, дві кухні, житлову споруду та численні артефакти, які розкрили побут стародавніх виробників солі.